Єфроси́нія Яросла́вна ( 2-га половина XII століття) — руська княгиня з роду Ростиславичів династії Рюриковичів. Донька галицького князя Ярослава Осмомисла та суздальської княжни Ольги Юріївни. Дружина сіверського князя Ігора Святославича. Героїня «Слова о полку Ігоревім»[1].
Життєпис
Точні роки життя дружини Ігоря невідомі, її ім'я в літописах не згадується. У «Родословнику» імператриці Катерини II [1] дружина Ігоря названа Єфросинією. За версією А. В. Соловйова, ім'я Єфросинія сходить до «Любецького Синодика». Р. В. Зотов, дослідник «Любецького синодика», вважав, що ім'я дружини Ігоря було Єфросинія, хоча і сумнівався в ідентифікації згаданого там князя Феодосія з Ігорем Святославичем.[2] Християнським ім'ям Ігоря було Георгій, а Феодосій, на думку С. В. Алексєєва, було християнським ім'ям його молодшого брата, князя Всеволода Святославича.[3] Однак залучення даних «Введенського синодика» дозволяє припустити, що Феодосій було чернечим ім'ям чернігівського князя, з великою ймовірністю саме Ігоря Святославича, інших кандидатів на роль ченця Феодосія серед чернігівських князів немає.[4]
О. В. Творогов припустив, що Ярославні помилково приписали чернече ім'я її матері, Ольги Юріївни.[5] Але ім'я Єфросинія закріпилося в літературі за княгинею.[6]
Єфросинія була дочкою галицького князя Ярослава Володимировича Осмомисла від шлюбу з суздальської княжною Ольгою Юріївною, дочкою князя Юрія Долгорукого. Близько 1169 року її видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. У деяких джерелах Єфросинія вказується другою дружиною Ігоря, дату шлюбу відносять до 1184 р. Вперше ця дата з'явилася в «Родословнику» імператриці Катерини II. На думку сучасних дослідників, ця дата шлюбу виникла в результаті неточного прочитання «Історії Російської» В. Н. Татіщева. Історик А. В. Соловйов довів, що матір'ю всіх дітей Ігоря була Ярославна. Оскільки старший син Ігоря та Ярославни, Володимир, народився в 1171 році, шлюб не міг бути укладений в 1184 году.
Вірна й любляча берегиня князя Ігоря Святославовича відома завдяки «Плачу Ярославни», який розпочинає третю частину «Слова о полку Ігоревім». 23 квітня 1185 р. князь Ігор Святославич вирушив у похід на половців, як описує «Слово о полку Ігоревім». Застереження і вмовляння дружини Єфросинії, яка передчувала біду, не спинили його. Військо Ігоря зазнало поразки, а сам князь був поранений і потрапив у полон до ворога. Землі Ігоря Святославича, як і володіння залежних від нього князів, були спустошені половецькою навалою. Ярославна полишає Новгород-Сіверський, звідки її чоловік виступив у похід, і перебирається до Путивля, де князює їх старший син Володимир. Там, на міській стіні вона плаче-побивається за своїм князем.
Плач Ярославни за чоловіком, який потрапив у полон — один з найпоетичніших фрагментів та найпопулярніших місць «Слова…»[7]. Це оповідь про тугу Єфросинії за своїм чоловіком, її вірність і любов, що, немов оберіг, охороняє у біді, визволяє від смерті та творить диво. Молитвами своєї вірної дружини того ж року князь утік із полону і повернув згодом всі свої волості та міста.
Ярославна вважається символом вірної дружини, яка може завдяки своїй любові зберегти чоловіка на полі битви. Образи з «Плачу Ярославни» використовували в своїх віршах багато поетів, існує велика кількість гравюр, картин і малюнків з її зображенням. В Новгороді-Сіверському Ярославні поставлений пам'ятник. Існує балет «Ярославна», музику до якого написав композитор Б. І. Тищенко.
Сім'я
Чоловік
Діти
Брати, сестри
Діти Ярослава Осмомисла та 1-ї дружини Ольги Юріївни (?—1181), дочка великого князя київського Юрія Володимировича Долгорукого, мамці Єфросинії Ярославни:
- Володимир Ярославич (1151—1199), отримав від батька Перемишль, князь галицький (1188—1199), останній представник Ростиславичів у Галичі
- Вишеслава Ярославна (?—?), дружина Одона Мешковича, князя познаньського.
- сестра (?-?), дружина угорського князя
Син Ярослава Осмомислі від 2-ї дружини — Настаськи Чагровни з половецького роду Чарг:
- Олег Ярославич («Настасіч») (?—1188) — був призначений князем спадкоємцем, але сісти на батьків престол йому так і не дали.
Вшанування пам'яті
Вулиця Ярославни існує у містах Дніпро, Суми.
У місті Чернігів вулицю Щербини перейменували на вулицю Ярославни.
У місті Запоріжжя вулицю Качалова перейменували на вулицю Ярославни.[8]
Примітки
Джерела та література
Посилання