З'явився в Галичині 1782 року, коли представив у Львівському земському суді документи, необхідні для внесення його родини до книги шляхетства (це прохання було задоволене 1783 року)[4].
У Галичині працював юристом (в галузі земельного права), займався маєтковими справами галицьких землевласників. Взяв в оренду села Глинна і Белзець[5].
Керував маєтком у с. Гряда до 1822, потім, розділивши його між синами, Рудольфом і Яном, відійшов від господарських справ (невдале господарювання синів призвело до продажу грядівського маєтку 1829 року)[9].
Праці
Друкувався в польських виданнях Gazeta Lwowska, Pamiętnik Lwowski та Nowy Pamiętnik Warszawski[10].
1805 — Червінський анонімно видав декілька статей про бойківське народне весілля[11].
Краєзнавчо-етнографічно-соціологічна розвідка охоплює територію майже всього сучасного Калуського району, східну частину Долинського та південно-західну частину Галицького (нині Івано-Франківська область)[13].
Матеріали для книжки Червінський збирав у 1788—1806 рр., коли володів селом Довпотів (тепер Калуського району)[14].
Видання складається з 14 розділів:
Фізичне положення за дністрянської околиці.
Сліди давнього населення і причини його зникнення.
Причини заснування сіл і звідки взялися поселенці.
Які повинності підданих у цій околиці і який їх початок.
Який є простий люд з погляду своєї релігії.
Який є простий люд щодо свого пана.
Одяг чоловіків, жінок і дівчат.
Майно, спосіб життя, їжа з додатком пов'язаних із усім цим забобонів.
Вигляд людини, звичаї, хиби та чесноти.
Сватання, весілля та родини з їх обрядами.
Забави, танці, свята, вечорниці.
Похорони, їх обряди і жертви, або Обіди за померлих.
Які перешкоди і засоби для виправлення простого люду.
В якому стані була тутешня околиця раніше і в якому є зараз[15].
Розглядаючи селянина як основу суспільства, виступаючи проти його ігнорування Червінський водночас у своїй праці виступав проти поглиблення селянської реформи, проведеної цісаремЙосифом II (закон від 10 лютого1789), проти скасування панщизняних повинностей селян, за зміцнення влади поміщиків над селянами[16].
І.Франко оцінив монографію Червінського як «першу в нашому краї спробу краєзнавчо-етнографічної праці»[13].
У сучасній Польщі книжку Червінського визнають першою польською монографією з етнографії
[17].
У ній вперше в друкованій праці згадано етнонім «бойки»[18].