Олександр Гай, Микола Козленко, Таїсія Літвіненко, Юрій Саричев, Юрій Лавров, Георгій Бабенко, Всеволод Биковец, Борис Карлаш-Вербіцкий, Ян Козлов, Анатолій Моторний, Ганна Николаєва, Микола Пішванов, Іван Ужвій, Вітольд Янпавліс
Санкт-Петербург, розкішний палац імператриці Єлизавети. Молодий поет Сковорода обласканий і пригрітий самою царицею. Та він байдужий до почестей і слави, серцем він зі своїм народом, з Україною. Поет залишає царський палац і повертається на батьківщину.
За виступи проти релігії найкращого студента Григорія Сковороду виключають з Київської духовної академії. Завершує свою освіту — за кордоном. Та в Україні він уже широко відомий.
Зважаючи на це духовенство підлещується, намагається залучити Сковороду на свій бік. «Я собою стовпотворіння множити не хочу, досить і вас — стовпів неотесаних», — відмовляючись від високих посад, говорить поет. Занадто добре він бачить страждання народу, несправедливість, брехливість і лицемірство правлячого ладу і релігії.
Утративши можливість розповсюджувати з кафедри свої передові погляди, Сковорода стає мандрівним філософом. У селянській хаті, на ярмарках, на роздоріжжі доріг співає він пісні-легенди про борців за свободу. Звучить його пристрасне слово, пройняте вірою в майбутнє свого народу.
5-й Фестиваль українського кіно в Кембриджі, (2012)[2]
Джерела та примітки
↑ абОригінал — російською (100 % усіх реплік російською). В українсько-російському дубляжі українською продубльовано лише персонажів-українців, персонажі-росіяни розмовляють російською