Походять від роду Варданідзе. Мають єдине коріння з правителями Мегрельського князівства. Пращури Варданідзе в XI столітті були еріставами (правителями) Сванетії, а потім Гурії, якою керувала одна з гілок династії Варданідзе-Дадіані, відома як Гурієлі. 1463 року Гурію отримав Мамія, син Ліпарита Дадіані. Ця особа відома тим, що він одружився з дочкою Давида Комніна, останнього імператора Трапезундської імперії. Сама імперія припинила існування 1461, Давид помер у Стамбулі1463 року. Сином Мамії та дочки імператора був Кахабер (1469–1483). З того моменту Гурієлі стали нащадками та спадкоємцями Трапезундської імперії. Син Кахабера, Георгій I (1483–1512) 1491 став князем незалежного князівства Гурія, яке включало до свого складу сучасну Гурію та майже всю Аджарію[1].
1681 року князь Георгій Гурієлі зумів навіть стати царем Імереті, проте 1683 турки усунули його. Георгій намагався опиратись, проте зрештою загинув 1684 у битві при Рокіті. Його син Мамія ставав царем Імереті тричі: у 1701-02, 1711 та 1713 роках.
З початку XVI століття з півдня почали наступати турки, які потроху завоювали всю Аджарію. Гурія опинилась у скрутному становищі та була змушена підкоритись Мінгрелії. 1723 року князі Гурієлі остаточно втратили Батумі. Турецькі набіги призвели до того, що князівство стало безлюдним і до 1770 року в ньому проживало лише 5-6 тисяч родин.
19 червня1810 року Мамія V Гурієлі (1803–1826) прийняв російське підданство. Його сина Давида (пом. 1839) запідозрили у перемовинах з турками, через що 2 вересня1829 князівство було ліквідовано й утворено повіт.
Після 1871 року рід світлійших князів Гурієлі припинився. Двоюрідний брат останнього правителя — Давид (1802–1856)[2], заснував княжий рід Гурієлових.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 5 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
Долгоруков П. В. Російський родовід. Вид. 3, т. 22, стор. 460