У 1993 і 1994 роках Рінкевичс, ще навчаючись, працював журналістом, висвітлюючи зовнішню політику і міжнародні відносини на Латвійському радіо[6]. У 1995 році він обійняв посаду старшого референта Департаменту політики Міністерства оборони, яку обіймав до березня 1996 року, коли став виконуючим обов'язки керівника Департаменту політики, а згодом — виконуючим обов'язки заступника державного секретаря з питань оборони[7]. У травні 1997 року він став в.о. Державного секретаря з питань оборони, а в серпні 1997 року — головним державним секретарем з питань оборони, на цій посаді він перебував до жовтня 2008 року[7].
У 1998—2004 роках Рінкевичс був членом партії «Латвійський шлях[en]». У лютому 1998 року він долучився до обговорення Хартії партнерства США та країн Балтії, а з 2002 по 2003 рік був членом латвійської делегації на переговорах щодо вступу Латвії до НАТО як заступник глави делегації. У 2008 році він був призначений керівником Канцелярії президента Латвії, яку обіймав до липня 2011 року[7]. У жовтні того ж року Рінкевич приєднався до третього кабінету Валдіса Домбровскіса на посаді міністра закордонних справ. Спочатку він був позапартійним, а в січні 2012 року приєднався до Партії реформ[en]Затлерса[8]. У травні 2014 року Рінкевич приєднався до партії «Єдність»[9].
Після відставки кабінету Домбровскіса у 2014 році він продовжив свою міністерську діяльність у першому уряді Лаймдоти Страуюми. У 2014 році він брав участь у парламентських виборах і був обраний до парламенту, після чого знову був затверджений на посаді міністра закордонних справ, цього разу в другому уряді Страуюми[6]. Він обіймав посаду міністра закордонних справ з 2016 по 2019 рік в уряді Кучінскіса і з 2019 по 2023 рік в уряді Каріньша.
Був обраний президентом Латвії 31 травня 2023 року[10]. 8 липня 2023 року вступив на посаду[11]. Він вийшов з «Єдності» після обрання президентом, оскільки в Латвії прийнято, що президент повинен зберігати політичний нейтралітет.
Рінкевичс привітав новину про встановлення повних дипломатичних відносин між Ізраїлем та Бахрейном[13].
Рінкевичс висловив глибоку стурбованість ескалацією бойових дій у спірному регіоні Нагірного Карабаху і закликав Вірменію та Азербайджан негайно припинити бойові дії і просуватися до мирного врегулювання[14].
Особисте життя
6 листопада 2014 року він публічно оголосив у своєму профілі в Твіттері[15][16], що він гей, що зробило його першим депутатом в Латвії, який оголосив про свою гомосексуальність, а також першим відкритим геєм-главою держави в країні ЄС[2]. Крім латиської, він вільно володіє англійською, російською та французькою мовами.