Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(серпень 2024)
На початку кар'єри його помітив Ален Дегу — керівником Деклик Театру — театральної групи району Мерізі в Траппі. Там Деббуз зробив свої перші акторські кроки та навіть вийшов у фінал Чемпіонату Франції серед юніорів, що проводився Французькою лігою театральної імпровізації.
У січні 1990 року Жамель пошкодив руку, граючи на залізничних коліях у Паризькому метро. У результаті рука перестала розвиватися, і він не може нею користуватися. Відтоді він майже завжди тримає праву руку в кишені. Під тим же потягом загинув інший хлопець, Жан-Поль Адметт, і його батьки звинуватили Жамеля у ненавмисному вбивстві, але провину було швидко знято завдяки доказам невинності. Однак ця сім'я досі його ненавидить, і, коли 2004 року він запланував концерт, вони організували протест проти цього[джерело?].
У кіно Деббуз почав зніматися ще на початку 1990-х років. Першими його картинами були короткометражки. 1998 року актор з'явився в драмі «Зона» (фр.«Zonzon»), через рік — у комедії «Небо, птахи та… твоя мати» (фр.«Le ciel, les oiseaux,… et ta mère!»).
Популярність на великих екранах принесли Жамелю Деббузу фільм «Амелі» 2001 року з Одрі Тоту в головній ролі, а також пригодницький фільм того ж року «Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра», де він зіграв одну з головних ролей.
До 2013 року фільмографія актора налічує близько 30 картин, а також Деббуз виступив продюсером уже, як мінімум, у п'яти фільмах.
Жамель Деббуз настільки популярний у Франції, що 2004 року йому довірили пронести Олімпійський вогонь по Парижу.
Особисте життя
7 травня2008 року Жамель одружився із французькою журналісткою й телеведучою Мелісою Терьо, а 3 грудня того ж року в них народився син Леон. 30 вересня 2011 року у них народилася донька Ліла.
.svg){kind=small}
