Орден вручався всім категоріям військовослужбовців незалежно від рангу або стану. Нагородження орденом відбувалось послідовно від нижчого ступеня до вищого. Орден поновлювався з кожною новою війною.
Залізний Хрест став першою європейською нагородою, яка вручалася виключно за подвиг — незважаючи на звання чи соціальний статус. Орден мав популярність, його поважали в народі і армії.
У роки Першої світової війни орден вручали масово, що дещо знизило його престиж. Близько 5 млн нагороджених Хрестом ІІ-го ступеня і 218 тисяч — Хрестом І-го ст.
Почесна застібка була введена в німецьку систему нагород 1 січня 1944 року. Надавалася як нагорода кавалерам Залізного Хреста I класу, в тих випадках, коли не було можливості надати Лицарський хрест Залізного хреста. Почесною застібкою нагороджувалися військовики Вермахту та військ СС (почесна застібка піхотинця, з 1 січня 1944 року), Крігсмаріне (почесна застібка Крігсмаріне, з 13 травня 1944 року), Люфтваффе (почесна застібка Люфтваффе, з 5 серпня 1944 року).
Умови для нагородження
Героїчні дії та хоробрість у бою. Також надавався якщо військовик мав Залізний Хрест обох ступенів.
Кількість нагороджених
Першим нагороджений піхотною застібкою був майор Віктор Брук (20 жовтня 1944 року). Всього цю нагороду отримало близько 4 566 військовиків.
Першим нагороджений морською застібкою був Херберт Гроне (27 березня 1945 року). Точної кількості нагороджених невідомо, можна впевнено говорити про 60 нагороджень.
Першим нагородженим почесною застібкою для авіації був майор Ханс Юнгверс. Отримали застібки усі льотчики які були у Списку Слави. Також автоматично нагороду отримували військовики, що мали Почесний піднос (запроваджений 15 червня 1942 року), та Почесний Кубок (започаткований 27 лютого 1942 року) [2].
Опис нагороди
Застібка була вироблена у формі вінку всередині якого розташовувалася емблема (свастика - для сухопутних частин, свастика накладена на якір – для флоту, та орел Люфтваффе для повітряних сил). Композиція розташовувалася на чорно-біло-червоній стрічці Залізного Хреста.
Носіння нагороди
Нагороджений почесною застібкою носив стрічку, протягнуту крізь другу петельку мундиру.
Залізний Хрест I класу
Залізним Хрестом I класу нагороджувалися військовики Вермахту та військ СС, а також члени націонал - соціалістичних партійних організацій. [1]
Умови для нагородження
отримувач раніше був раніше нагороджений Залізним Хрестом II класу чи застібкою того ж класу;
за виконання від 3 до 5 особливо важких завдань, та прояв відваги у бою.
Для Люфтваффе існувала спеціальна система балів або «пунктів». Наприклад, 0,5 пункту давали за знищення одномоторного літака, 1 пункт — за 1 винищувач, 3 пункти — за чотиримоторний бомбардувальник і т.ін. Нічні перемоги оцінювались вдвічі вище. Для нагородження Залізним Хрестом I класу достатньо було набрати 5 пунктів[3].
Для офіцерів Крігсмаріне існувала система нагородження згідно з водотоннажністю потоплених кораблів. Для нагородження Залізним Хрестом I класу достатньо було потоплення кораблів загальною водотоннажністю у 50 000 тон. Чи як вказано вище виконання від 3 до 5 особливо важких завдань, та прояв відваги у бою.
Кількість нагороджених
Точна дата першого вручення невідома. Загальна кількість нагороджених Залізним Хрестом I класу перевищує 450 000 осіб (включаючи нагородження застібкою цієї нагороди).
Опис нагороди
Хрест мав діаметр 44 мм та мініатюрну свастику, розташовану у центрі сходження променів. На нижньому промені було позначено рік відновлення нагороди «1939». Хрест складався з трьох частин: залізної основи та лицьової та зовнішньої рамок. Оправа в більшості була вироблена з срібла, але її також виробляли з «німецького срібла» (сплав міді, цинку та нікелю). Останні екземпляри нагороди, містили тільки цинк. Основа нагороди вироблялася з заліза, окрім нагород якими нагороджувалися військовослужбовці Крігсмаріне. В зв’язку з тим, що носіння нагороди було у морському кліматі, у Залізних Хрестах залізо було замінено на стійку до корозії латунь, яку піддали чорнінню.
Нагорода вручалася в коробочці, обтягнутою чорною шкірою, з зображенням хреста на кришці. Всередині кришка коробочки була оброблена білим атласом. Орден розміщувався у заглибленні оздобленому оксамитом.
Носіння нагороди
Залізний Хрест I класу носився на лівій стороні грудей на шпильці. Більшість солдатів замовляли офіційні копії нагород, щоб зберегти оригінал в первісному вигляді. Кріплення часто вироблялося гвинтове, як більш надійне у бою, ніж шпилька.
Застібка до Залізного Хреста I класу
Надавалася військовикам, які були нагороджені попередніми зразками нагороди (ветерани Першої світової війни, які мали нагороди випуску 1914 року).
Застібка мала вигляд металевого (спершу срібного, пізніше з цинку) орла, який тримає у лапах свастику. Нижче свастики на трапецієподібної планці зазначена дата відновлення нагороди «1939». Розміри нагороди 44х31 мм.
Застібку носили на грудях над Хрестом I класу 1914 року.
Залізний Хрест II класу
Залізним Хрестом II класу нагороджувалися військовики Вермахту та військ СС, а також члени націонал-соціалістичних партійних організацій. [4]
Умови для нагородження
За проявлений героїзм, хоробрість в окремо взятому епізоді.
Кількість нагороджених
Точна дата першого вручення невідома, але це відбулося за часів Польської кампанії 1939 року. Загальна кількість нагороджених Залізним Хрестом I класу перевищує 3 000 000 осіб (включаючи нагородження застібкою цієї нагороди).
Опис нагороди
Зовнішній вигляд нагороди був майже ідентичним до Залізного Хреста I класу. До верхнього променя хреста було приєднано кріплення кільця.
Нагорода вручалася у блакитному паперовому конверті з назвою нагороди, напису готичним шрифтом (Eisernes Kreuz 2nd Klasse), чи у спеціальній шкіряній коробочці.
Носіння нагороди
Нагороджений Залізним Хрестом II класу носив чорно-біло-червону стрічку, протягнуту крізь другу петельку мундиру. Сама відзнака (хрест) носився лише у перший день нагородження (на стрічці у петельці мундиру), та під час урочистих подій на колодці на лівій стороні грудей.
Застібка до Залізного Хреста II класу
Надавалася військовикам які були нагороджені попередніми зразками нагороди (ветерани Першої світової війни, які мали нагороди випуску 1914 року).
Застібка мала вигляд металевого (спершу срібного, пізніше з цинку) орла, який тримає у лапах свастику. Нижче свастики на трапецієподібної планці зазначена дата відновлення нагороди «1939». Розміри нагороди 32х31 мм.
Застібку носили на чорно-білій стрічці Залізного Хреста II класу 1914 року.
Згідно повідомлення фронтової газети "Полярний кур'єр" від 4 січня 1945 року, фрау Гроссман отримала Залізний хрест 1-го класу, однак офіційного підтвердження цьому немає.
Українці, нагороджені Залізним хрестом у 2-й світовій війні
Залізним хрестом І класу (Eisenkreuz 1 Klasse) було відзначено поручників Дивізії Володимира Козака та Остапа Чучкевича в квітні 1945 року, коли Дивізія перебувала на фронті в Австрії. Остап Чучкевич очолив два успішні протинаступи, а Володимир Козак відзначився в обороні замку Ґляйхенберґ.
Залізним хрестом ІІ класу (Eisenkreuz 2 Klasse) були нагороджені кілька учасників Бойової Групи Баєрсдорфа (Kampfgruppe Beyersdorf) в лютому-березні 1943 року.[5]
Після війни у зв'язку з денацифікацією зображення свастики та її публічний показ стали протизаконними. Це стосувалося і нагород з її зображенням. У 1957 році німецьке законодавство дозволило знову носити перероблені нагороди, отримані під час Другої світової війни, але всі нацистські символи з нагород були прибрані. Залізний Хрест за версією 1957 року втратив свастику в центрі аверсу, а замість неї там з'явилися три дубових листки з парою жолудів, як на нагородах випуску 1813 року.
Одним з епізодів Наполеонівських війн була битва під Кульмом 1813 року. Прусський король Фрідріх-Вільгельм III вражений діями російської імперської армії оголосив, що нагороджує всіх російських гвардійців за стійкість в бою. Єдиною солдатської нагородою в розпорядженні прусського короля був заснований в тому ж році Залізний хрест, однак він надавався тільки прусським підданим за цілком певні військові подвиги. Тому прусський король заснував особливу медаль – Кульмський хрест. Повністю ідентичний за розмірами і формою, до Залізного хреста Кульмський хрест відрізнявся лише тим, що на ньому не було дати і вензелю короля. До нагородження цим хрестом було представлено 12066 військовиків, але нагороду змогли отримати лише 7 131, що вижили до 1816 року.
Під час Варшавського повстання (1944) польськими повстанцями використовувалася неофіційна нагорода яку виготовляли з трофейних залізних хрестів, на яких закріплювався польський злотий, на аверсі якого було вигравірувана котвиця, а також рік повстання.