1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 706 вірян[8]. У 1893 році в Замості налічувалося 10 204 мешканців, з них 6432 євреї, 2915 римо-католиків і 836 православних[7]. Близько 1895 року в місті діяло дві православні церкви, парафіяльний римо-католицький костел, дві синагоги, два єврейські молитовні будинки, повітовий шпиталь святого Лазаря, єврейський шпиталь, дім притулкудва мирські суди (міський та повітовий), повітова управа, великі віськові казарми, міська управа, поштова та телеграфна станція, чоловіча та жіноча середні школи та три початкові школи, 12 промислових підприємств[7]. Базувалися тоді зазвичай полк піхоти, артилерійська бригада та дивізія козаків[7]. У 1907 році до православної парафії належало 343 вірян[8]. 1912 року Замостя та Замостський повіт виключені зі складу Королівства Польського та включені до Холмської губернії безпосередньо Російської імперії[4].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 8 січня 1934 року з ґміни Нова-ОсадаЗамойського повіту вилучені колонії Каролювка (або Свинки) і Яновіце Мале та фільварок Каролювка (або Свинки) і включені до міста.[11]
У міжвоєнні 1918—1939 роки три православні церкви перетворені на римо-католицькі костели, а в 1938 році польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила ще одну місцеву православну церкву[6].
Відповідно до радянсько-німецького пакту Закерзоння належало до радянської зони впливу. 25 вересня 1939 року місто зайняв радянський 8-й стрілецький корпус. Однак через три дні Сталін обміняв Закерзоння на Литву і в жовтні радянські окупанти передали місто своїм тодішнім союзникам — нацистам[12].
За німецької окупації в 1939—1944 роках у місті діяв Український допомоговий комітет та українська школа[13][3].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[14][15]:
Загалом
Допрацездатний вік
Працездатний вік
Постпрацездатний вік
Чоловіки
31169
6099
22036
3034
Жінки
34797
5737
21835
7225
Разом
65966
11836
43871
10259
Зміна чисельності населення Замостя в період з 1591 по 2022 роки:[16][17]
Пам'ятки
церкви:
Православна церква 1589 року, зруйнована влітку 1938 року тодішньою польською владою після набуття чинності договору 1938 року до конвенції між Польською Республікою та Ватиканом 1925 року[18]
Церква Спаса 1911 року, мурована, нині римо-католицький костел (найіморініше з 1918 року)[8]
Православна церква святого Миколая 1989—1992 років на православному цвинтарі, зведена на місці дерев'яної каплички, знищеної в 1938 році[8]
святого Миколая[pl] (орден редемптористів), колишня греко-католицька і православна церква церква святого Миколая першої 1589—1606 років та дзвіниця у стилі барокко 1690—1699 років[8][3]
↑Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 417.
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
↑Alembek Walerjan, (zm. 1676) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Tom 1, zeszyt 1. — Reprint: Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 76. — ISBN 8304034840. (пол.)
↑Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 474—478.