Будинок в Празі, де народився Мислівечек, Мелантріхова вулиця.Палац Вальдштейна, Прага, 2006 рік.
Народився у місті Прага в родині ремісника, один з двох близнюків. Брат став мірошником. Після смерті батька у 1749 році близнюків виховував вітчим.
Початкову освіту отримав в школі домініканського монастиря Св. Іллі, потім в гімназії єзуїтів. Був студентом Карлова університету в Празі, але покинув заклад заради музики. З 1761 року мав звання мірошника-майстра.
Музичне навчання почав опановувати разом з батьком, пізніше під керівництвом Франца Хаберманна. Другий його вчитель — Йозеф Сегер, який був органістом одної з церков Праги. Під час навчання у Сегера сам створив шість симфоній, яким дав назви місяців року (від січня до червня).
Знав щонайменше чотири мови:
латину (мову освіти того часу)
німецьку (Прага була дуже онімеченим містом)
чеську
італійську, бо був для італійців майже своїм.
У 1763 році за фінансової підтримки графа Вінцента Вальдштейна перебрався у Венецію, де вивчав композицію у Джованні Батіста Пешетті. Граф не виник випадково. Він мав невеликий власний театр, де проводились концерти. Грали там і перші музичні твори Мислівечека. Знаючи про важливість доброї музичної освіти, він і посприяв подорожі до Італії молодого музи́ки. Збережений архів графа Вальдштейна має автографи творів Мислівечека.
У 1965 році перша опера Мислівечека «Семіраміда» була поставлена в театрі міста Бергамо.
Жив в Італії. Важке для італійців прізвище Мислівечек ті замінили на ласкаве прізвисько (Il Boemo), тобто Богемець. Успішна музична кар'єра композитора була тісно пов'язана з театральною культурою тогочасної Італії, найбільший авторитет він мав в оперному театрі міста Неаполь.
Унаслідок нез'ясованої хвороби помер у Римі на 44 році життя. Похований у церкві Сан-Лоренцо-ін-Лучіна.
Твори
Титульний аркуш опери «Беллерофонт», музика композитора Мислівечека
Йозеф Мислівечек як композитор належить до дуже продуктивних митців. З урахуванням втрачених і знищених людьми рукописів Мислівечека, той створив:
двадцять шість (26) опер, за іншими даними — 30
симфонії
інструментальні концерти
10 ораторій на біблійні сюжети («Товій», «Страсті Христові», «Адам і Єва», «Звільнений Ізраїль» та інші).
Перелік опер Мислівечека (італійською)
Il Parnaso confuso, Парма, 1765
Medea, Парма,
Il Bellerofonte, Неаполь, 20.1.1767
Il Farnace, Неаполь, 1767
Il Trionfo di Clelia, Турин, 26.12.1677
Semiramide riconosciuta , Венеція, 1768
Demofonte, Венеція, 1769
L'Ipermestra, Флоренція, 28.3.1769
La Nitteti, Болонья, 1770
Motezuma,Флоренція, 23.1.1771
Il gran Tamerlano, Мілан, 23.12.1771
Demetrio, Павія, 1772
Romolo ed Ersilia, Неаполь, 13.8.1773
Erifile, Турин, 1773
La Clemenza di Tito , Венеція,26.12.1773
Antigone, Турин, 1774
Atide, Падуя, 1774
Artaserse, Неаполь, 13.8.1774
Merope, Неаполь, 1775
Ezio, Неаполь, 1775
Achille in Sciro, Неаполь, 1775
Adriano in Siria, Флоренція, 1775
La Calliroe, Неаполь, 30.5.1778
Armida, Лукка 15.8.1778
Olimpiade, Неаполь, 4.11.1778
La Circe, Венеція, 1779
Antigono, Рим 1780
Medonte, re di Epiro , Рим, 1780
Йозеф Мислівечек і родина Моцартів
У жовтні 1770 року Мислівечек познайомився з Леопольдом Моцартом, який привіз в місто Болонья свого вундеркінда-сина. Мислівечеку тоді було 32 роки, Вольфгангу — лише 14. Вони будуть підтримувати знайомство не менше семи років. Батько Моцарт листувався з Мислівечеком і неодноразово згадував того в листах до сина. Сім років потому 21-річний Вольфганг зустрінеться з майже 40-річним Мислівечеком у Мюнхені, де той лікувався. А мати Вольфганга втішала хворого. Музикознавці довели, що Вольфганг багато чого навчився на музиці Мислівечека, а дещо навіть запозичав, що не зменшує величі його власних, геніальних знахідок.
Увічнення пам'яті
Чеська письменниця Соня Шпатова-Рамешова надрукувала роман «Божествений Богемець» (Sonia Spatova-Ramesova «Il divino Boemo», Praha, 1957) про життя композитора.
Музикантами були і нащадки його брата-близнюка. Еммануїл Франтішек Мислівечек, який грав на контрабасі, у 1890-х рр. перебрався в місто Харків, де народились його старші діти. Пізніше родина перебралась в місто Одеса, де Еммануїл Франтішек був оркестрантом в Оперному театрі. У 1911 році родина Мислівечеків перебралася в Москву. Музикантами були і три сини Еммануїла.
Джерела
Jaroslav Celeda, Josef Myslivecek v Praze, 1946. (чес.)
Freeman, Daniel E. Josef Mysliveček, «Il Boemo»: the Man and His Music. Sterling Heights, Mich.: Harmonie Park Press, 2009. (англ.)
Бэлза, Игорь Фёдорович, История чешской музыкальной культуры ― М., 1959, стр. 285―306 (рос.)