Мішкольц[1][2][3] або Мишковець[4][5] (угор.Miskolc, чеськ. і словац.Miškovec) — одне з двох найбільших міст на північному сході Угорщини. Адміністративний центр медьєБоршод-Абауй-Земплен. Четверте після Будапешта, Дебрецена і Сегеда місто Угорщини за кількістю жителів, нараховує 154 521 осіб (2019). Мішкольц розташований на річці Шайо біля підніжжя гірського масиву Бюкк. Відоме в першу чергу як важливий промисловий центр.
Походить від слов'янського імені Мишко (чеськ. і словац.Miško), одного із видів слов'янського чоловічого імені Михайло.[6][7] Пізніше назва набула угорського вигляду.
Місто розташоване на річці Сінва поряд з місцем її впадіння в Шайо за 175 кілометрів на північний схід від Будапешта. Мішкольц пов'язаний з Будапештом автотрасою і залізничною магістраллю. Звичайні залізничні потяги покривають відстань між містами за 2-2,5 години; швидкісні експреси за 1 годину 40 хвилин. Залізниці ведуть з міста також у бік словацького м. Кошиці і Ньїредьгази, автомобільні дороги — на Кошиці та Дебрецен.
Міський транспорт представлений 45 автобусними лініями і двома трамвайними.
Поруч з містом є невеликий аеропорт, проте для перевезення пасажирів він не використовується.
Клімат
Мішкольц розташований у зоні континентального клімату, котра характеризується прохолодним літом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20 °C (68 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -3.3 °С (26 °F).[9]
Поселення на місці Мішкольца існує з часів палеоліту, розкопки показали, що люди тут жили вже 70 000 років тому (на пагорбі Аваш де знаходиться Селетська печера, у якій жили давні люди, дала назва селетської культури). До римського завоювання тут жили кельтські племена, після розпаду імперії регіон розділив долю території всієї сучасної Угорщини — його населяли гуни, авари, слов'яни, а з кінця IX століття з'явились угорці.
В 1364 році король Лайош (Угорський)[10] дарували Мішкольцу статус міста. У час його правління побудовано фортецю Діошдьєр, що розташовувалася біля Мішкольца, а нині перебуває в межах міста.
В 1544 році Мішкольц спалили турки, повністю місто звільнили лише наприкінці XVII століття австрійці. На початку XVIII століття Мішкольц став одним з центрів антигабсбурзької боротьби під керівництвом Ференца Ракоці. В 1707 році імперські війська взяли місто, знову спалили його вщент і підірвали стіни фортеці.
За «Етнографічною картою Австрійської монархії» 1855 року Карла Черніга дана територія була заселена змішаним угорсько-словацько-русинським населенням.
У XVIII—XIX столітті місто поступово відновлювалося і розвивалося. В цей період місто також стало індустріалізованим, перші печі для виплавки чавуну тут були побудовані в 1770-ті роки. До початку XX століття місто стало одним з найважливіших індустріальних центрів Угорщини та центром металургії і важкого машинобудування країни.
Після краху соціалізму в 1990-ті роки промисловість міста поглинула важка і затяжна криза, яка і до цих пір не подолана. Криза призвела до відпливу працездатного населення з міста і, як наслідок, до різкого скорочення чисельності населення з 211 000 осіб у 1985 році до 178 тисяч у 2004.
Економіка
В 80-х роках XX століття близько 2/3 населення міста працювало в металургії і важкому машинобудуванні. Економічна криза призвела до закриття в кінці XX століття більшості з них, що спричинило масове безробіття. До середини першої декади XXI століття криза була, в основному, подолана за рахунок розвитку малого бізнесу, а також реконструкції старих соціалістичних підприємств на сучасній основі.
В Мішкольці базується футбольний клуб «Діошдьйор» (також був відомий як ВТК). В 1979 році він став бронзовим призером національної першості, двічі, в 1977 і 1980 роках вигравав кубок країни. Чемпіонат 2006/2007 року закінчив на 9 місці.
Ратушна площа. Центр старого міста — типовий зразок угорського Старого міста з забудовою XVIII—XIX століть.
Національний театр Мішкольца. Будівля побудована в стилі класицизму в 1856 році. Щорічно в театрі проводиться відомий оперний фестиваль.
Кальвіністська церква. Знаходиться біля підніжжя пагорба Аваш. Побудована в готичному стилі в 1410 році, в XVII столітті перебудована. Унікальний дерев'яний інтер'єр.
Грецька православна церква. Збудована грецькими купцями в кінці XVIII століття в стилі пізнього бароко. Головна визначна пам'ятка церкви — знаменитий іконостас (1783). Висота іконостасу — 16 метрів — що робить його найбільшим у Центральній Європі.
Парафіяльна католицька церква. Парафіяльна католицька церква побудована в стилі бароко в XVIII столітті. Освячена на честь святих апостолів Петра і Павла, однак часто неофіційно називається церква Міндсенті, оскільки розташована на площі, що носить ім'я кардиналаЙожефа Міндсенті.
Фортеця Діошдьєр. Побудована в XIII столітті, в XVI столітті була розорена турками, а в 1706 році руйнування фортеці довершили імператорські війська, які боролися з Антигабсбурзькими повстанцями. В 1950-ті роки фортеця частково відреставрована.
Купальня. Купальня складається з відкритих майданчиків, ряду термальних басейнів і водяних печер.
Відомі уродженці
Іштван Чуйяк з Мішкольца угор.Miskolczi Csulyak István (1575—1646) — угорський поет