Неєлам Санджіва Редді (гінді नीलम संजीव रेड्डी; 19 травня 1913 — 1 червня 1996) — індійський державний і політичний діяч, президент країни у 1977—1982 роках.
Життєпис
Народився у заможній селянській родині у селі Іллур (округ Анантапур, нині штат Андхра-Прадеш). Закінчив школу з теософським ухилом в Адьярі. Далі здобував середню освіту у Державному коледжі мистецтв при філії Мадраського університету) в місті Анантапур. Вищу освіту здобув в університеті Шрі-Венкатешвара (Тірупаті). 1958 року здобув ступінь почесного доктора права того ж університету.
Після візиту до Анантапура Магатми Ґанді долучився до боротьби за незалежність. На початку 1930-их років вступив до лав Індійського національного конгресу (ІНК). Брав активну участь у кампанії громадської непокори, у 1936—1946 роках був керівником партійної організації ІНК у штаті Андхра-Прадеш. Від 1940 до 1945 року неодноразово арештовувався британською колоніальною владою[2]. 1946 року був обраний до Законодавчих зборів Мадраса від ІНК.
У 1949—1951 роках обіймав посаду міністра житлового будівництва й лісового господарства штату Керала. У 1953—1964 роках був депутатом Законодавчих зборів штату Андхра-Прадеш, заступником головного міністра, головним міністром штату (у 1956—1960 та 1962—1964 роках). Завжди віддавав перевагу сільському господарству перед промисловим і фінансовим розвитком.
У 1960—1962 роках був головою урядової партії ІНК. Від 1962 до 1964 року займав пост головного міністра штату Андхра-Прадеш. У 1964—1967 роках був міністром чорної металургії та вугільної промисловості, а також транспорту, цивільної авіації, судноплавства й туризму в урядах Лала Багадура Шастрі й Індіри Ганді.
У 1967—1969 та 1977 року був спікером нижньої палати парламенту. Щоб підкреслити свою незалежність на тому посту, вийшов зі складу ІНК[3]. У той же час почали виявлятись його суперечки з Індірою Ганді.
На президентських виборах 1969 року його кандидатуру була висунуто від ІНК, незважаючи на протидію Індіри Ганді, яка потім закликала однопартійців голосувати «по совісті», а не за партійним принципом, підтримавши незалежного кандидата кандидата Варахаґірі Ґірі, який, зрештою, й переміг, здобувши 420 мільйонів голосів проти 405 мільйонів у Редді[4]. Такий результат призвів до розколу в ІНК. Індіра Ганді значно зміцнила свій вплив і владу, а Редді невдовзі пішов з активного політичного життя.
Повернувся до політичної діяльності 1975 року. 1977 був обраний депутатом парламенту від партії Джаната, що порушила 30-річну монополію ІНК у владі. 26 березня отримав пост спікера Лок Сабха.
25 липня 1977 року на безальтернативній основі та за підтримки всіх основних політичних партій країни був обраний президентом Індії на п'ятирічний термін.
Примітки
Джерела
Генеалогія та некрополістика |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|