«Вороги народу»: 72% депортованих були жінки та діти у віці до 16 років.
Операція «Прибій» (Березневі Депортації) — кодова назва масових депортацій населення балтійських держав 25-28 березня 1949 року. Близько 90 000 естонців, латишів та литовців було депортовано до віддалених частин Радянського Союзу. Дана операція стала однією з найскладніших здійснених радянською владою в епоху Холодної війни.[1]
12 березня 1949 видано наказ міністра внутрішніх справ СРСР № 00225 «О выселении с территории Литвы, Латвии и Эстонии кулаков с семьями, семей бандитов и националистов» під грифом «совершенно секретно».[2]
Хоча офіційно заявлялось, що операція має на меті викорінення куркульства, насправді вона передбачала винищення бази підтримки лісових братів в боротьбі проти радянської окупації й сприяння колективізації.[3] Тому особлива увага приділялась антирадянським націоналістам, симпатикам і родичам лісових братів, ветеранам нацистських збройних сил та родичів ув'язнених у ГУЛАГ за антирадянську діяльність.[1] Депортація виконала поставлену перед нею мету: протягом наступних декількох тижнів, майже всі домогосподарства було колективізовано.
За проведення операції з виселення цивільних людей були відзначені орденом Червоного прапора провідні виконавці й керівники цього діяння: генерал-майор Б. Кумм, полковники О. Резєв, П. Пастельняк, Д. Таєвер, а орденами Великої Вітчизняної війни 1 і 2 ступенів нагородили генерал-лейтенанта С. Огольцова і підполковників О. Авіка, А. Прессмана та І. Якобсона.
↑Rudolph J. Rummel, Lethal Politics: Soviet Genocide and Mass Murder Since 1917, Transaction Publishers 1990, ISBN 1-56000-887-3
↑J. Pohl, Stalin's genocide against the «Repressed Peoples», Journal of Genocide Research, Volume 2, Number 2, 1 June 2000 , pp. 267—293
↑Lauri Mälksoo, Soviet Genocide? Communist Mass Deportations in the Baltic States and International Law, Leiden Journal of International Law (2001), 14: pp757-787 Cambridge University Press