Завершив професійну ігрову кар'єру в уругвайському «Белья Віста», за команду якого виступав протягом 1977—1979 років.
Кар'єра тренера
Завершивши виступи на футбольному полі залишився у клубі «Белья Віста», де 1980 року почав працювати тренером молодіжної команди, одночасно навчаючись на тренерських курсах. Оскільки робота тренера молодіжної команди не забезпечувала необхідного рівня доходу, Табарес був змушений також влаштуватися працювати шкільним вчителем, до 1985 року ця робота була основним джерелом його доходів[2].
Перший тренерський успіх прийшов до Табареса 1987 року, в якому він очолив команду уругвайського клубу «Пеньяроль» та привів її до перемоги у тогорічному розіграші Кубка Лібертадорес. Наступний рік тренер провів у Колумбії, де працював з «Депортіво Калі».
Того ж 1988 року отримав пропозицію очолити національну збірну Уругваю. Спеціаліст готував «селесте» до фінальної частини чемпіонату світу 1990 року, де вивів команду до стадії 1/8 фіналу, на якій уругвайці поступилися господарям фінального турніру, збірній Італії.
1991 року повернувся до клубної роботи, прийнявши команду аргентинського «Бока Хуніорс», наступного року здобув з цією командою титул чемпіона Аргентини. У 1993–1994 роках знову очолював уругвайський «Пеньяроль».
2006 року Табарес, який на той час вже декілька років відпочивав від тренерської роботи, знову став головним тренером національної збірної Уругваю. Першим великим турніром для «селесте» після повернення Табареса став Кубок Америки 2007 року, на якому уругвайці задовільнилися четвертим місцем. Втім вже чотирма роками пізніше, на Кубку Америки 2011, очолювана Оскаром Табаресом команда уп'ятнадцяте в своїй історії стала континентальним чемпіоном. Роком раніше, на футбольних полях Південно-Африканської Республіки, де проходила фінальна частина чемпіонату світу 2010 року, збірна Уругваю дійшла до півфіналу, після поразки в якому від збірної Нідерландів поступилася у «малому фіналі» збірній Німеччини, зайнявши таким чином підсумкове четверте місце.
Чемпіон спорту ЮНЕСКО — з січня 2012 року, став лише другим представником футболу (після Пеле) у цьому списку спортсменів, відзначених за їх внесок у популяризацію фізичної культури і спорту у світі.
Примітки
↑Authority file of the National Library of Uruguay