Пероксид водню вперше добув французький хімік Луї Жак Тенар в 1818 році дією кислоти на пероксид барію[1]. Метод добування чистого пероксиду за реакцією: BaO2 + H2SO4 = BaSO4↓ + Н2О2
в наш час має лише історичне значення.
Промисловий продукт — водний розчин із вмістом від 30 % до 90 %. Пергідроль[2] — це 30 % (35 %) розчин пероксиду водню, що містить стабілізаційні добавки.
Фізичні властивості
Безбарвна рідина. Змішується з водою в будь-якому співвідношенні. Розчинний в етанолі, діетиловому етері. Утворює кристалосольвати, найвідоміший із яких із карбамідом — гідроперит·; вони використовуються як тверді носії пероксиду водню. Переганяють під зниженим тиском при 80 °C.
В чистому вигляді термічно стійка, забруднення солямиважких металів суттєво збільшує швидкість розкладу, який може відбуватися з вибухом. Концентровані розчини є вибухонебезпечними і можуть спричиняти займання при контакті з горючими речовинами. Стійкість водних розчинів збільшується з додаванням кислоти та максимальна при pH 3,5-4,5.
Молекула пероксиду водню здатна розпадатися двома шляхами:
Завдяки проміжному ступеню окиснення кисню (-1), пероксид водню здатен виявляти властивості як окисника (відновлюється до O−2), так і відновника (окиснюється до кисню). Тож його розклад слід розглядати як реакцію диспропорціонування.
Більш концентровані розчини спричиняють опіки шкіри, слизових оболонок та дихальних шляхів; ГДК в повітрі встановлено на рівні 1,4 мг/м³. Білий колір опіку пояснюється окисненням ліпідів, як наслідок епідермальний шар шкіри стає малопрозорим. Через декілька днів ліпідні оболонки оновлюються, опік пергідролем проходить безслідно.
Використовують, як водний розчин, так і у поєднанні з іншими сполуками[3] (наприклад, для приготування антисептика C4).
Застосовують як дезінфектант для медичного інструментарію та певного виду медичного оснащення.
Існують суперечки щодо ефективності перекису водню при лікуванні ран[3][4][5][6][7][8].
Історично перекис водню застосовували для антисептичного та механічного очищення ран, частково через низьку вартість та швидку доступність у порівнянні з іншими антисептиками, також чітку кровоспинну дію[9].
Зараз[коли?] вважається, що гальмує загоєння і може провокувати появу рубців, оскільки він руйнує новоутворені клітини шкіри[джерело?]. Одне дослідження показало[джерело?], що лише дуже низькі концентрації (0,15% розчин, це розведення типового 3 % пероксиду в 20 разів) можуть сприяти загоєнню, і лише якщо їх не застосовувати повторно. Було виявлено, що 0,5 % розчин перешкоджає загоєнню.
Використовується для лікування ран у багатьох країнах, в Україні також є поширеним як місцевий антисептик та місцевий кровоспинний для надання першої допомоги.
Застосовується для лікування варикозної хвороби судин нижніх кінцівок[10], у тому числі внутрішньовенно[11]; як компонент другого етапу лікування після неефективної антибактеріальної терапії при інфекції золотистим стафілококом[12], в отоларингології як місцевий протимікробний засіб.
↑ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ВВЕДЕННЯ РОЗЧИНУ ПЕРЕКИСУ ВОДНЮ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ВАРИКОЗНИМ РОЗШИРЕННЯМ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК DOI:10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9271
↑Mechanochemical endovenous ablation of small saphenous vein insufficiency using the ClariVein device: One-year results of a prospective series / D. Boersma, R. R. J. P. van Eekeren, D. A. B. Werson [et al.] // European Journal of Vascular and Endovascular Surgery. – 2013. – Vol. 45, Issue 3. – P. 299–303.
Фармацевтична хімія: навчальний посібник для студентів хімічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів / О.С. Худоярова. – Вінниця: ТОВ «Нілан – ЛТД», 2018.– 194 с. Ел.джерело [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.](С.91-92, 94)
Аналітична хімія. Хімічні методи аналізу: навчальний посібник/ Л.П.Циганок, Т.О.Бубель, А.Б.Вишнікін, О.Ю.Вашкевич; За ред. проф.Л.П.Циганок - Дніпропетровськ: ДНУ ім. О.Гончара, 2014.- 252 с. Ел.джерело [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] (С.199, 242)
Водорода пероксид // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1988. — Т. 1 : Абляционные материалы — Дарзана реакция. — Стб. 779. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-008-8.(рос.)
Турова Н. Я. Неорганическая химия в таблицах. / Ред. Григорьев А. Н. — М.: Высший химический колледж РАН, 1997. — 140 с. (рос.) (С. 17)
Кемпбел Дж. Современная общая химия : [рос.] : в 3 т. / Пер. с англ. под ред. Соколовской Е. М. — М. : Мир, 1975. — Т. 2. — С. 46-47.
Література
Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — С. 61, 85. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9.
Фармакологія: підручник (ВНЗ І—ІІІ р. а.) / І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. — 7-е вид., переробл. і допов. — «Медицина», 2016 — 552 с. ISBN 978-617-505-507-6 (2011 р. - С.57, 76, 468, 481, 489)
Хімія неметалів з основами біогеохімії. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів екологічного та агрономічного профілю /Укл. Мартиненко В.Г., Мартиненко А.П., Медведєва О.В. - Кропивницький: ЦНТУ, 2018.- 330 с. (С.155-156)