Поляков Валерій Володимирович народився 27 квітня1942 року в Тулі, СРСР (нині — Росія)[9]. Мати Полякова була вчителькою в середній школі, а батько працював робітником. Валерія раніше називали Коршунов Валерій Іванович, але він потім змінив своє прізвище, ім'я та по батькові, оскільки усиновлений вітчимом у 1957 році. Поляков отримав освіту в Тульській середній школі № 4, яку закінчив у 1960 році.
У 1966 році проходив навчання в клінічній ординатурі Інституту медичної паразитології та тропічної медицини імені Є. І. Марциновського. Пішов, не став захищати дисертацію. Після чого 1967 року почав свою кар'єру у Всесоюзному НДІ ім. М. О. Семашко, де працював до літа старшим референтом. Член КПРС с 1970 року.
У 1967—1971 роках — старший інспектор третього Головного управління при Міністерстві охорони здоров'я, крім того, працював лікарем у швидкій допомозі.
Ще в 1969 році Валерій Володимирович подає заяву на вступ до загону космонавтів, і через рік медична комісія визнає його придатним. Також в 1971 році майбутній космонавт вступає до аспірантури Інституту медико-біологічних проблем. А в 1974 році стає — кандидатом медичних наук (ІМБП).[10]
Космічна підготовка
У 1972 році Валерій Поляков стає кандидатом космонавта-випробувача, і лише в 1978 році починає проходження загальної космічної підготовки, яка триває весь наступний рік. Водночас майбутньому космонавту вдається вести наукові дослідження в лабораторіях ІМБП, в особі молодшого, а пізніше – старшого наукового співробітника.
У 1980 році Поляков отримує кваліфікацію космонавта-випробувача і починає підготовку до майбутніх космічних місій. До 1988 року Валерій Володимирович був провідним лікарем-космонавтом-дослідником, очолював загін.
У грудні 1979 року був включений в перший (основний) екіпаж корабля «Союзі Т-3» (Василь Лазарєв, Геннадій Стрекалов), випробувальний політ якого одночасно з проведенням медичних досліджень і експериментів планувався на IV квартал 1980 року. У такому складі екіпаж проходив підготовку до кінця травня 1980 року, коли через виниклу необхідність ремонту системи терморегулювання станції «Салют-6», політ корабля «Союз Т-3» з медичною програмою було вирішено відкласти, а замість цього послати на станцію екіпаж «ремонтників».
У червні 1980 року колишній перший екіпаж (Василь Лазарєв, Геннадій Стрекалов, Валерій Поляков) був призначений дублюючим за цією новою програмою і приступив до підготовки.
У жовтні 1980 року Геннадій Стрекалов був переведений в основний екіпаж, замінивши в ньому відстороненого за станом здоров'я Костянтина Феоктистова. А на його місце в дублюючому екіпажі був призначений Віктором Савіних. Під час старту КК «Союз Т-3» 27 листопада1980 року Валерій Поляков був дублером космонавта-дослідника основного екіпажу.
З червня по жовтень 1983 року проходив підготовку до тривалого польоту лікаря-космонавта у складі групи.
З 15 лютого1988 по 17 серпня1988 пройшов безпосередню підготовку до півторарічного польоту лікаря-космонавта як першого космонавта-дослідника екіпажу експедиції відвідування ЕП-3 разом з Володимиром Ляховим і Абдул Момандом (Афганістан).
Після стикування космічного апарату з орбітальною станцією «Мир», Валерій Поляков займався фізіологічними дослідженнями й розробкою нових методів, що поліпшують якість медичного забезпечення тривалих космічних місій. 27 квітня1989 року лікар-космонавт повернувся на Землю. Тривалість космічної експедиції склала 240 діб.
З січня по липень 1993 року проходив підготовку в ЦПК до півторарічного польоту у складі групи космонавтів разом з Германом Арзамазовим і Борисом Моруковим.
З 1 липня по 17 грудня1993 року пройшов безпосередню підготовку до польоту на ОК «Мир» у складі ЕО-15, 16, 17 як космонавта-дослідника (лікаря) першого екіпажу разом з Віктором Афанасьєвим і Юрієм Усачовим.
З 8 січня1994 по 22 березня1995 здійснив другий космічний політ в якості лікаря-космонавта-дослідника на космічному кораблі «Союз ТМ-18» і орбітальному комплексі «Мир» тривалістю 437 діб 18 годин[12]. Це є абсолютним рекордом тривалості роботи в космосі за один політ. За успішне здійснення польоту 10 квітня1995 року йому надано звання Героя Російської Федерації.
Протягом двох орбітальних польотів провів у космосі 678 діб 16 годин і 34 хвилини. За цим показником Поляков поступається лише п'яти космонавтам в історії — Геннадію Падалці (878 днів за 5 польотів), Юрію Маленченку (827 днів за 6 польотів), Сергію Крикальову (803 дні за 6 польотів), Олександру Калері (769 днів за 5 польотів) і Сергію Авдєєва (747 днів за 3 польоти), але всі ці рекорди були встановлені пізніше, і протягом 4,5 років (до рекорду Сергія Авдєєва) Поляков був першим за сумарним нальотом.
Рекорд за тривалістю одного польоту тримається вже чверть століття (станом на 2020 рік), і в найближчі роки, судячи з планів пілотованих польотів, ніхто не зможе його побити.
Пішов із загону космонавтів ІМБП 1 червня1995 року у зв'язку з виходом на пенсію.
Валерій Поляков згадував, що в рідкісні вільні хвилини в космосі волів читати книги, серед особливо вподобаних відзначав романи «Мужики і баби» Бориса Можаєва і «Білий одяг» Володимира Дудинцева.[14]
Брав участь в експерименті SFINCSS у 2000 році, в ході якого здійснювалася імітація польоту міжнародного екіпажу на космічній станції для вивчення взаємодії груп людей різних національностей.
Професор О. О. Благінін свідчив, що Валерій Поляков говорив йому, що готовий здійснити безповоротний політ на Марс[15].
Є автором понад 50 наукових робіт з проблем космічної медицини, опублікованих у вітчизняних і закордонних видавництвах.
За професією — лікар, науковий ступінь — доктор медичних наук, вчене звання — професор, військове звання — підполковник медичної служби запасу 1 розряду (знятий з обліку за віком).
Поляков Валерий Владимирович // Авиационная энциклопедия в лицах / Отв. А. Н. Ефимов. — Москва: Барс, 2007. — С. 481. — 712 с. — ISBN 978-5-85914-075-6.
И. А. Маринин, С. Х. Шамсутдинов, А. В. Глушко (составители). Советские и российские космонавты. 1960—2000 / Под редакцией Ю. М. Батурина. — М.: ООО Информационно-издательский дом «Новости космонавтики», 2001. — ISBN 5-93345-003-0.