Розвідка здійснюється спеціально уповноваженими державою на здійснення розвідувальної діяльності розвідувальними органами, які можуть діяти як самостійний державний орган (ЦРУ, MI6, «Моссад», в Україні Служба зовнішньої розвідки) або функціонувати у складі одного з центральних органів виконавчої влади (РУМО, МАСТ, ГРУ, в Україні ГУР МО)[1].
За останні роки відбулося зростання можливостей таких розвідувальних дисциплін як радіо- і радіотехнічна, видова, спеціальна технічна розвідка, і пов'язане воно було у першу чергу з поширенням інформаційних технологій. Але реальний прорив був досягнутий за рахунок інтеграції цих розвідувальних дисциплін, а також координації та кооперації усіх елементів розвідки.
Політична (зовнішня) розвідка — сукупність заходів, здійснюваних розвідувальним співтовариством держави, спрямована на добування відомостей про внутрішню та зовнішню політику, науково-технічний потенціал окремих держав чи їх коаліцій.
Агентурна розвідка — здійснюється з допомогою агентурної мережі — спеціально завербованих нелегальних таємних агентів а також розвідників, які діють під «дипломатичним прикриттям».
Конкурентна розвідка — це постійний процес збору, нагромадження, структурування, аналізу даних про внутрішнє й зовнішнє середовище компанії та надання вищому менеджменту компанії інформації, що дозволяє йому передбачати зміни в обстановці і приймати своєчасні оптимальні рішення щодо управління ризиками, впровадження змін у компанії, а також відповідні заходи, спрямовані на задоволення майбутніх запитів споживачів та збільшення вартості компанії. Формою конкурентної розвідки є промислове шпигунство. Окремо розвідкою ринку в бізнесі займається — маркетинг, маркетолог.
↑«Терминология и сленг спецслужб» [«Термінологія і сленг спецслужб»]. «Agentura.ru» (Спецслужбы под контролем). 2011. Архів оригіналу за 30 листопада 2014. Процитовано 27 листопада 2014. (рос.)
↑Военный энциклопедический словарь / Под ред. Н. В. Огаркова. — Москва : Военное издательство, 1983. — С. 616.(рос.)
Джерела
Таємна дипломатія і розвідка у міжнародних відносинах : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. спец. "Міжнар. відносини"] / С. М. Пик ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид-во ЛНУ, 2012. – 514 с. – Бібліогр.: с. 496-499 (44 назви). – ISBN 978-966-613-943-9
Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України / В. В. Цибулькін, Л. М. Рожен, Д. В. Вєдєнєєв та ін.; заг. ред. П. Д. Морозов
Закулисный актер истории. Очерки истории разведки и контрразведки : [сборник] / Д. В. Веденеев, Д. В. Будков. – Киев : К.И.С., 2015. – 392 с. : ил. – (Серия "Тайные войны: история и современность" ; кн. 10). – ISBN 978-617-684-090-9
Перегудова З. И. // Политический сыск в России 1880—1917, Российская политическая энциклопедия, г. Москва, тираж 2000 экз., ISBN 5-8243-0063-1, ББК 63.3(2)5б П 27 (рос.)
Леверкюн П. Германская военная разведка. Шпионаж, диверсии, контрразведка. — Минск: ФУИнформ, 2010. — 408 с. (рос.)
Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Яуза, Эксмо, 2009. — 736 с. — (Энциклопедия спецслужб) — 4000 прим. — ISBN 978-5-699-34180-1.(рос.)
Густерин П. В. У истоков советской разведки на Востоке // Азия и Африка сегодня. — 2012. — № 3 (656).
Павел Вячеславович Густерин. Советская разведка на Ближнем и Среднем Востоке в 1920—30-х годах. — Саарбрюккен, 2014. — ISBN 978-3-659-51691-7. (рос.)
Долгополов Н. Гении внешней разведки. — Москва: Молодая гвардия, 2004. (рос.)
Млечин Л. Служба внешней разведки. — Москва: Эксмо, Яуза, 2004. (рос.)
Филби К. Моя тайная война. — Москва: Воениздат, 1980. (рос.)
Даллес А. Искусство разведки. — Москва: Междунар. отношения — МП «Улисс», 1992. (рос.)
Черняк Ефим Борисович Пять столетий тайной войны. Из истории секретной дипломатии и разведки. — Москва: Международные отношения, 1991. (рос.)
Роуан Р. У. Очерки секретной службы. Из истории разведки. — Москва: Воениздат, 1946. (рос.)
Дроздов Ю. Записки начальника нелегальной разведки. — Москва: Олма-Пресс, 2000. (рос.)