Тютю́н (Nicotiana) — рідоднорічних і багаторічних рослин родинипасльонових (Solanaceae), що містить понад 70 видів. Батьківщиною видів роду є Північна й Південна Америки, Австралія, південно-західна Африка. Тютюни — найчастіше однорічні чи багаторічні трави, рідко — кущі чи малі дерева[1].
Українське слово тютюн запозичене з турецької мови (тур.tütün)[2].
Згідно зі «Словарем Грінченка» тютюн традиційно називався словом «табак»[3], у той час як «тютюн» вживалося тільки щодо одного з видів тютюну — Nicotiána rústica[4] (відомого зараз як «махорка»).
Слово табак проходить від фр.tabac, для європейців воно спочатку позначало і рослину і сигару, зроблену з його листя. Це слово, у свою чергу, походить від ісп.tabaco, яке у свою чергу запозичене з мови південноамериканського племені араваків і означало різновид люльки для куріння.[5] Згодом, в іспанській мові, внаслідок семантичного зсуву отримало значення «тютюн».
У португальській мові тютюн як рослину позначало слово pétun (пор. петунія). Ця лексема зникла з португальської літературної мови внаслідок конкуренції з іспанським словом.
Баку́н — у західнополіських говірках «рослина тютюн», у східнополіських говірках — «різновид (сорт) тютюну, Nicotiana».[6][7][8]
Рядова назва «Нікоціана» (Nicotiana) введена Далешаном (1586) і походить від прізвища французького посла в Португалії Жана Ніко, з ким зв'язана інтродукція тютюну в Європу.[9]
Біологічний опис
Тютюн — світлолюбна рослина. При недостатньому освітленні у рослин сповільнюється накопичення сухих речовин, вуглеводів, змінюється текстура листя, знижується ароматичність сировини. Оптимум освітленості тютюну в польових умовах досягається створенням певної густоти рослин, а для отримання тонких, еластичних обгорткових листків для сигар застосовують штучне затінення рослин спеціальними тентами.
Сприятливі температури для росту і розвитку тютюну 21-27°С. Сума біологічно активних температур за період вегетації становить не менше 2000–3000° з тривалістю періоду близько 120—140 днів.
Для тютюну характерна висока екологічна пластичність по відношенню до умов вологозабезпеченості. Східні ароматичні дрібнолисті сортотипи тютюну успішно виростають без зрошення в сухих субтропіках при сумі опадів за вегетацію не більше 100—200 мм. Великолисті американські сортотипи тютюну дають хороші врожаї в районах тропіків і вологих субтропіків при 300—500 мм опадів за сезон. Однак надмірне зволоження тютюн не переносить.
Тривалість періоду вегетації тютюну має пряму залежність від середньодобових температур повітря. Так, при середньодобовій температурі 18°С період вегетації тютюну становить 175 днів, при 20°С — 130 днів, а при 26-27°С — 100 днів. Режим середньодобових температур має вирішальне значення особливо в період дозрівання листя: доброякісна сировина виходить тільки в тому випадку, якщо в період технічної зрілості листя середня температура знаходиться на рівні не нижче 20°С. Тому райони помірної зони, що знаходяться північніше липнево-серпневої ізотерми 20°С, вважаються непридатними для вирощування тютюну.
Найкращими ґрунтами для вирощування тютюну типу Вірджинія вважаються супіски на пухких мергелевих піщаних породах, що містять в орному шарі близько 85 % піску і 10 % фізичної глини і рН 5,5-6,5. На більш важких ґрунтах знижується якість тютюнової сировини.
Корінь представників роду тютюн довгий, довжиною близько двох метрів, з добре вираженим стрижневим коренем.
Стебло пряме, округле, розгалужене. Листки великі, черешкові, або сидячі, суцільні, загострені, у багатьох видів з крилатками.
Листки чергові, цілокраї, запушені, черешкові або без черешків, довжина листової пластинки від 12 см у дрібнолистих форм до 50 см у великолистих. Форма листової пластинки — від овальної до ланцетової. Розмір листя значно змінюється залежно від умов зростання, проте зберігається характерне співвідношення довжини до ширини: від 1,2-1,3 у європейських сортотипів до 2,2-2,5 у американських великолистих. Кількість листів на рослині коливається від 16 до 50 і більше. Забарвлення листа від жовто-зеленої до темно-зеленою, вміст нікотину в листі від 0,5 до 3,0 %.
Суцвіття — волоть, щіткоподібне. Квітки тютюну двостатеві, з 5-лопатевою чашечкою і воронкоподібним віночком, білого, рожевого або червоного забарвлення, тичинок п'ять. Стовпчик маточки простий, з голівчастим рильцем, двогніздовою верхньою зав'яззю, оточеній біля основи нектарником. Тютюн має тривалий період цвітіння, тому в місцях вирощування може дати бджолам значну кількість нектару. Мед гіркий на смак, і не придатний як харчовий продукт, але бджоли на ньому можуть зимувати.[10]
Плід — багатонасінна коробочка, при дозріванні розтріскується.
Насіння овальне, довгасте, коричневого забарвлення різних відтінків, дуже дрібні — довжина їх дорівнює приблизно 600—850 мікрон, ширина — 450—600 мікрон, 1000 штук насіння важать 0,06 — 0,08 г, число насіння в 1 г досягає 12-15 тисяч. В одній коробочці формується близько 2-4 тисяч насіння.[9] Оболонка насіння комірчаста. Проростає майже все.
Історичною Батьківщиною тютюну є Північна і Південна Америки. В 1492 році під час експедиції до Америки Христофор Колумб висадившись на острові Гаунангані,[11] названому ними (першовідкривачами) Сан-Сальвадор,[11] побачив тютюн.[12] Першовідкривачі з подивом спостерігали як місцеві жителі втягували в себе дим із тліючих листків якоїсь рослини, а також — як жують і проковтують його.[11] Аборигени називали згортки висушеного листя «табако» і «сигаро».[11] Колумб привіз тютюн до іспанського королівського двору, де рослину довгий час вирощували як декоративну.
У Францію тютюн потрапив у 1556 році з Бразилії. Його було привезено з подорожі монахомАндре Теве. Андре в околицях свого міста Ангулеме засіяв плантацію тютюну. Згодом цю рослину називали «ангулемською травою». Кардинал Рішельє в 1621 році ввів податок на продаж тютюну. Міністр Кольбер зробив з виробництва і продажу тютюну королівську монополію. В ті часи виробництво тютюну було найрозвинутішим в Європі.[13]
До 1600 року в американських колоніях Іспанії з'явилися комерційні плантації тютюну. У 1612 році Джон Ролф зібрав перший свій урожай в англійській колонії Джеймстаун (Вірджинія), після чого країнами, в які він завозився з цих плантацій був охрещений вірджинський.
В Україні тютюн, завезений із Туреччини, почали вирощувати з кінця XVI століття[14]. У Батуринських статтях 1663 року, що їх уклав 17 грудня в Батурині гетьман Іван Брюховецький з представниками царського уряду, українським купцям заборонялося вивозити тютюн і горілку в російські міста, щоб не порушувалася державна горілчана й тютюнова монополія в Росії[15].
У 1717 році з указу Петра І збудовано в Охтирці (Харківщина) першу в Україні (і в Російській Імперії) тютюнову фабрику, що мала плантації найкращих сортів тютюну (50 га). В Україні площа під тютюном і махоркою постійно зростала: з 550 га у 1727 до 22 000 га у 1860.
У 1920 — 30-х роках посівні площі під тютюном і махоркою значно зросли; з 1950-х років площа під тютюном не зазнала значних змін, натомість зменшилася площа під махоркою (її перестали курити). Зміни посівної площі в УРСР подано у таблиці (у тис. га):
1913
1940
1950
1960
1970
тютюн
8,6
22,3
21,1
25,6
24,8
махорка
16,1
39,5
35,9
16,7
2,2
У 1950-х роках площа тютюну в УРСР становила до 30 % загальносоюзної, тепер близько 17 %. Валовий збір тютюну в УРСР становив 1970 23 тис. т, махорки — 2,3 тис. т; урожай 9,3 і 10,6 центнерів з га.
Основні посівні площі тютюну розміщені на Поділлі (зокрема в Тернопільській і Хмельницькій областях, на Покутті, у Криму і на Закарпатті, а також на Кубані й чорноморському узбережжі Кавказу.
У агрокультурі значення мають лише два види тютюну — махорка (N. rustica L.) і тютюн (N. tabacum L.).[9] Це однорічні рослини, обидві поширені в Україні.
Для отримання курильного і нюхального тютюну листя рослини піддають складній обробці — сортуванню, в'яленню, ферментації, сушінню. Після цього з листків роблять подрібнений матеріал.
Хімічний склад обробленого листя тютюну такий: нікотину 1—4 %, вуглеводів 2-20 %, органічних кислот 5-17 %, білків 1—13 %, ефірних олій 0,1—1,7 %.[11] Середня зольність тютюнів становить 15-18 %, махорки 20-25 % (із підвищенням вмісту золи погіршується
якість тютюну).[17]
Від різного співвідношення речовин, що входять до складу тютюну, залежить його якість. У вищих сортів вуглеводи переважають над білками, у нижчих — навпаки.[11] Специфічний аромат обумовлюється вмістом ефірних олій.
↑Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок. У 2-х т. — Луцьк: Вежа, 2000
↑Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики. — К.: Наук. думка, 1990.- 269 с.
↑Словарь української мови / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1-4. (том:1, с.:22)
↑ абвТабак на вашем приусадебном участке. — Луганск, 1992. −48 с. ISBN 5-7707-1272-4
↑Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 448.
↑ абвгдеБеляев И. И. Табак — враг здоровья. — М.: Медицина, 1979. — 56 с. — (науч.-попул. литература)