Відразу після вступу на озброєння O 14 відвідав герцог Генріх Мекленбург-Шверінський і міністр оборони Нідерландів з нагоди 25-ї річниці служби підводних човнів Королівського флоту Нідерландів. У 1937 році O 14 вийшов у похід до Кюрасао разом з однотипним човном O 12, і знову в 1939 році, цього разу з O 13.
На момент початку німецького вторгнення в Нідерланди у травні 1940 році O 14 базувався разом з однотипним човном O 15 на Кюрасао, де обидва проходили технічне обслуговування.
В результаті консультацій між ВМС Нідерландів і Великої Британії було прийнято рішення перемістити O 14 і O 15 до Європи, оскільки в Карибському морі не було потреби в голландських підводних човнах. Обидва кораблі йшли через Кінгстон, Бермуди та Галіфакс до Англії. O 14 пройшов ремонт на суднобудівній верфі Halifax Shipyard свого озброєння. Оскільки не вистачало дистильованої води для батарей корабля, O 14 не зміг приєднатися до конвою HX 78, але довелося чекати до жовтня 1940 року і вирушити до Європи разом з ескортом конвою HX 79. 19 жовтня німецька «вовча зграя» напала на конвой, затопивши 12 з 45 суден і пошкодивши ще одне. О 14 також був атакований, але всі три торпеди, випущені по кораблю, не досягли своєї мети.
22 жовтня 1940 року O 14 прибув до Ротсей і разом з O 9 і O 10 використовувався як корабель-мішень під час випробувань з гідролокаційною системою ASDIC. З 22 грудня 1940 року O 14 перебував у Данді, де пройшов технічне обслуговування та замінив батареї. До серпня 1941 року O 14 знову служив дослідним кораблем для випробувань ASDIC у Скапа-Флоу.
З 8 серпня 1940 до січня 1941 року O 14 патрулював узбережжя Норвегії. У січні 1942 року O 14 брав участь в операції «Кітбег» — рейду загонів британських командосNo. 6 і No. 12, де був розміщений на відстані 15 морських миль від норвезького узбережжя і використовувався як радіомаяк для есмінців на шляху до фіорду в Геллі, Норвегія. Наприкінці січня і на початку лютого O 14 брав участь у невдалих пошуках німецького лінкора«Тірпіц». Згодом O 14 використовувався як корабель-мішень для навчань з протичовнової боротьби в Скапа-Флоу, а потім здійснив ще три походи біля норвезького узбережжя, знову ж таки, не потопивши жодного судна чи корабля противника.
Після тих останніх патрулів на підводному човні виникли проблеми з дизельними двигунами. Враховуючи відсутність запчастин, серйозність проблем і застарілість О 14, було прийнято рішення про зняття човна з експлуатації. Частини використовувалися під час ремонту однотипного корабля O 15. Голландський екіпаж тоді був розміщений на позиченому у британського Королівського флоту ПЧ «Старджен», який був перейменований на «Зіхонд».
Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.(англ.)
Jalhay, P.C.; Wijn, J.J.A. (1997). Ik nader ongezien! De onderzeeboten van de Koninklijke Marine. Amsterdam: De Bataafsche Leeuw. ISBN 9067074624.(нід.)