Адель Енель народилася 1 січня 1989 року у Парижі в сім'ї перекладача австрійського походження та учительки[2]. Відвідувала театральні курси у Монтреї. Акторську кар'єру почала у 13-річному віці на театральній сцені. У кіно дебютувала у 2002 році, зігравши роль Хлої у фільмі «Дияволи» режисера Крістофа Ружжіа. Після 5-річної перерви Адель повернулася у кіно, знявшись у дебютному фільмі Селін Ск'ямми«Водяні лілії». За роботу у цій стрічці акторка уперше була номінована на премію «Сезар» як найперспективніша молода акторка. Другу номінацію на цю премію отримала у 2012 році за роль у фільмі Бертрана Бонелло «Будинок терпимості»[3] та отримала за роль у цьому фільму Премію «Люм'єр».
2014 року зробила камінг-аут як лесбійка під час своєї промови на нагородженні «Сезар» і визнала свої стосунки з режисеркою Селін Ск'яммою, з якою вона познайомилася на зніманнях фільму «Водяні лілії» [6]. Пара дружно розлучилася 2018 року [7], перш ніж вони почали роботу над «Портретом дівчини у вогні»[8]. Енель і Ск'ямма залишилися близькими після закінчення їхніх стосунків[7][8].
2015 року Адель Едель була удостоєна французької акторської премії Ромі Шнайдер.
2016 року дебютувала німецькою мовою у фільмі «Die Blumen von gestern», зігравши французьку нащадку німецьких жертв Голокосту.
2019 року знялася в трьох фільмах, які показували на Каннському кінофестивалі: «Замша» Квентіна Дюп'є, «Герої не вмирають» Од Леа Рапен і «Портрет дівчини у вогні» Селін Ск'ямми [12]. У «Портреті дівчини у вогні» Адель зобразила Елоїзу, молоду аристократку з Бретані 18-го століття, яку мають видати заміж за дворянина з Мілана. А. О. Скотт з The New York Times вважав гру Енель гідною номінації на «Оскар» за найкращу жіночу роль[13], а Білдж Ебірі з Vulture описав кульмінацію фільму (в якому фігурує Енель) як «одна з найкращих акторських робіт і один з найзворушливіших образів, що я бачив за цілі століття»[14]. Енель була номінована на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль за свою роль, її сьома номінація на «Сезар»[15].
З 2019 року Енель і її партнерка по головній ролі Рут Вега Фернандес підготували для театрів Франції та Швейцарії екранізацію режисерки Жизель В’єнн за оперою Роберта Вальсера «L'Etang» (Ставок)[16]. Після того, як вистави неодноразово відкладалися або скасовувалися через обмеження, викликані пандемією COVID-19,[17][18] вистава відбулася у травні 2021 року в Театрі Віді-Лозанна у Швейцарії[19].
28 лютого 2020 року Енель разом з Ноемі Мерлан, Селін Ск'яммою та Аісою Майгою[20] вийшли з 45-ї церемонії вручення премії «Сезар» після того, як Роман Поланский, який був засуджений за зґвалтування 13-річної Саманти Геймер, отримав нагороду за найкращу режисуру фільму «Офіцер і шпигун». Коли Енель пішла, вона махнула кулаком і закричала «La honte!» («Ганьба!»), а після виходу з аудиторії вона була знята, як саркастично плескає в долоні та вигукує «Bravo la pédophilie!» («Браво, педофілія!»)[21].
Після того, як вистави неодноразово відкладалися або скасовувалися через обмеження, спричинені пандемією COVID-19,[22][23] у травні 2021 року відбулася світова прем'єра вистави в Театрі Віді-Лозанна у Швейцарії.[24]