Класифікація кліматів Кеппена або класифікація кліматів Кеппена-Гейгера (нім.Klimaklassifikation nach Köppen und Geiger) — одна з найпоширеніших систем класифікації типів клімату.
Класифікація була розроблена німецьким кліматологом Владіміром Кеппеном 1884 року[1][2] (з деякими подальшими, зробленими ним самим, змінами 1918 та 1936 років). Згодом німецький кліматолог Рудольф Гейгер трохи змінив систему класифікації у 1954 та 1961 роках.[3][4]
Вона ґрунтується на концепції, відповідно до якої найкращою діагностичною ознакою типу клімату є рослини, які ростуть на певній території в природних умовах[5].
Класифікація кліматів базується на особливостях режиму температури й опадів. Виділяють 5 типів кліматичних зон, а саме: А — волога тропічна зона без зими; В — дві сухі зони, по одній в кожній півкулі; C — дві помірно теплі зони без регулярного снігового покриву; D — дві зони бореального клімату на материках з різко вираженими відмінностями взимку і влітку; Ε — дві полярні області снігового клімату. Межі між зонами проводять за певними ізотермами найхолоднішого та найтеплішого місяців і за співвідношенням середньої річної температури і річної кількості опадів з урахуванням річного ходу опадів.
Усередині зон типів А, С і D розрізняють клімати з сухою зимою (w), з сухим літом (s), з рівномірним зволоженням (f). Сухі клімати за співвідношенням опадів і температури ділять на клімати степів (BS) і клімати пустель (BW), полярні клімати — на клімат тундри (ЕТ) і клімат вічного (постійного) морозу (EF).
Отож налічується 11 основних типів клімату (див. нижче). Для подальшої деталізації вводять 23 додаткові ознаки і відповідні індекси (а, b, c, d тощо), основані на деталях у режимах температури й опадів. Багато типів кліматів за класифікацією Кеппена відомі під назвами, пов'язаними з характерною для них рослинністю.
Зона Б характеризується незначною кількістю опадів або повною відсутністю опадів.
Для визначення типу клімату використовується наступна формула:
Середньорічна температура (у градусах Цельсія) множиться на 20.
До отриманого значення додається:
280, якщо більше 70 % опадів протягом року випадає в теплий період (квітень — вересень, у північній півкулі, жовтень — березень — у південній);
140, якщо в цей період випадає кількість опадів від 30 % до 70 %;
0, якщо менше 30 %.
Якщо щорічна кількість опадів менше половини отриманого значення, клімат класифікується як BW (пустельний)
Якщо щорічна кількість опадів перевищує половину отриманого значення, то клімат класифікується як BS (напівпустельний)
Третя літера характеризує температуру. Якщо середня температура за рік перевищує 18 °C, використовується літера h. Якщо менше 18 °C, використовується літера k.
Середня температура найхолоднішого місяця нижче 0 °C. Принаймні один місяць має середню температуру вище 10° С.
Друга літера описує співвідношення опадів у холодний та теплий періоди:
w (суха зима) — кількість опадів найсухішого зимового місяця становить 1/10 від кількості опадів найвологішого літнього місяця.
s (сухе літо) — найсухіша кількість найсухішого літнього місяця становить 1/3 найвологішого зимового місяця.
f (без посушливого сезону) — жодна з наведених вище умов не виконується.
Третя літера характеризує температуру:
a (спекотне літо) — середня температура найспекотнішого місяця вище 22 °C.
b (тепле літо) — середня температура найспекотнішого місяця нижче 22° С, середня температура принаймні 4 місяців на рік вище 10° С.
c (прохолодне літо) — середня температура менше 4 місяців за рік вище 10 °C.
d (холодне літо) — середня температура найхолоднішого місяця нижче -38 °C.
Dwa, Dwb, Dfa, Dfb, Dsa, Dsb — помірний континентальний клімат.
Dwc, Dwd, Dfc, Dfd, Dsc, Dsd — субарктичний континентальний клімат.
Помірний континентальний клімат поширений в Центральній та Східній Європі і південному сході США. Субарктичний континентальний — в Канаді, Росії та Північній Європі.
Середня температура найтеплішого місяця нижче 10° С.
Ця група складається лише з двох типів клімату:
ET — клімат тундри, середня температура принаймні одного місяця вище 0 °C і нижче 10 °C.
EF — клімат постійного морозу, середня температура кожного місяця нижче 0 °C.
Клімат тундри займає території Ісландії, північного узбережжя Азії (Росії), західного узбережжя Гренландії, Канадського Арктичного Архіпелагу, та вершин багатьох гірських систем. Клімат постійного морозу поширений лише на вершинах найвищих гір (Гімалаї, Анди, Альпи і т. ін.) і внутрішніх територіях Гренландії та Антарктиди.
(EF): відсутні. Лише станції в Антарктиді знаходяться в зоні клімату постійного морозу. Серед них — станція «Восток» — місце, де було зафіксовану найнижчу температуру на Землі (-89.2°С). Тут температура ніколи не піднімалася вище -14° С.
↑Geiger, Rudolf (1954), Klassifikation der Klimate nach W. Köppen [Classification of climates after W. Köppen], Landolt-Börnstein – Zahlenwerte und Funktionen aus Physik, Chemie, Astronomie, Geophysik und Technik, alte Serie, Berlin: Springer, 3: 603—607
↑Geiger, Rudolf (1961), Überarbeitete Neuausgabe von Geiger, R.: Köppen-Geiger / Klima der Erde (Wandkarte 1:16 Mill.) — Klett-Perthes, Gotha.
↑McKnight, Tom L; Hess, Darrel (2000). Climate Zones and Types: The Köppen System. Physical Geography: A Landscape Appreciation. Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall. с. pp. 200-1. ISBN 0-13-020263-0. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)