У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем:
Коваль.
Михайло Дмитрович Коваль ( 1948, Великий Хутір, нині Золотоніського району Черкаської області) — український бандурист.
З життєпису
«Божа людина з Великого Хутора», — так називають цього народного музику, сучасного кобзаря. Мешкає у Золотоніському районі на Черкащині.
Вперше почув бандуру десятирічним хлопчиком 1958 року по радіо з виступу бандуристки Антоніни Голуб.
|
Я настроїв бандуру так, як Бог на душу поклав, і грати навчився теж так, як душа того бажала
|
|
Михайло Коваль грає на старосвітській бандурі, яку йому запропонували «оживити» працівники Черкаського краєзнавчого музею Галина та Микола Корнієнки. Вони придбали інструмент у вдови майстра Нагнибіди, який змайстрував його перед смертю.
Бандура не єдине Михайлове захоплення. Він майстерно виготовляє брилі, різноманітні сувеніри, традиційні жіночі пояси-крайки.
З 1998 року Михайло Коваль — член Спілки народних майстрів України. Але найвагоміше місце в його творчості посідає пісня та улюблений музичний інструмент.
2003 року найбільша професійна асоціація національних мовників світу — Європейська Мовна Спілка (ЕВІІ) видала другий музичний альбом світової музики з двох компакт-дисків, до якого увійшов запис виконавця з України Михайла Коваля.
Пісні
Думи:
Історичні пісні:
Псалми:
- Про Олексія, божого чоловіка
- По горам, горам сам Господь ходив
Соціально-Побутові пісні:
Джерела