У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Орлов.
Валерій Дмитрович Орлов (14 серпня 1941, Середжиус[en], Литва — 14 грудня 2017, Харків) — український хімік-органік, заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, почесний доктор Інституту монокристалів[4], академік АН ВШ України. Завідувач кафедри органічної хімії (1990—2015), декан хімічного факультету (1990—2006) ХНУ імені В. Н. Каразіна. Засновник Харківської наукової школи з хімії нітрогенвмісних гетероциклічних сполук.
Біографія
Валерій Дмитрович Орлов народився 14 серпня 1941 року у містечку Середжиус[en] неподалік Каунаса в родині військовослужбовця[5]. Батько — Орлов Дмитро Тимофійович, народився 16 листопада 1918 року в Орловській губернії, закінчив фармацевтичне відділення Харківського військово-медичного училища. Учасник німецько-радянської війни, після демобілізації працював начальником відділу у Харківському обласному аптекоуправлінні. Мати — Созинова Іраїда Семенівна, народилася 31 серпня 1918 у козацькому селі Троїцьке Благовіщенського району Башкирії. Батьки познайомились в Уфі, 1940 року переїхали з Радянською армією у Литву, де після приходу німецьких військ народився Валерій Орлов. Під час війни мати працювала у фермера, з поверненням Радянської армії секретарем-стенографістом, згодом бухгалтером та касиром[6].
У перший клас Валерій Орлов пішов у місті Каунас, за рік з родиною переїхав у місто Балтійськ Калінінградської області, де 1958 року закінчив середню школу. Того ж року вступив на хімічний факультет Харківського державного університету. 1963 року закінчив навчання в університеті і поступив до аспірантури (керівники професор Лаврушин В. Ф. та доцент Цукерман С. В.), яку закінчив 1965 року. 1969 року захистив кандидатську дисертацію «Селенофенові аналоги халкону».
Примітки