Ракетно-пусковий крейсер стратегічного призначення проєкту 667 БДРМ був продовженням вдосконалення 667 серії ПЧАРБ, розроблених ЦКБ МТ «Рубін» (головний конструктор — С. М. Ковалів), згідно з рішенням уряду від 10 вересня 1975 року. Будувалися в Сєверодвінську з 1985 по 1990 роки. Даний проєкт вирізнявся більш досконалою системою управління озброєнням, акустичним захистом і сучасними засобами РЕО (радіо електронного оснащення). Особлива увага приділялася зниженню шумів човна.
Головний ракетоносій проєкту К-51 «Верхотур'є» був закладений в лютому 1981 року, спущений на воду в січні 1984 року, а в грудні 1984 був переданий флоту. Всього було побудовано 7 субмарин цього проєкту, 6 із них перебуває у складі ВМФ РФ і одна перебуває на переобладнанні. Усі субмарини цього проєкту перебувають на Північному флоті, базуються в бухті Ягельна, порт прописки Гаджієво.
Конструкція
Проєкт має типову для цієї серії конструкцію; два гвинти, ракетні шахти за рубкою, горизонтальні рулі на рубці, торпедні апарати в носовій частині.
Корпус
У порівнянні з проєктом 667 БДР він має більшу висоту «горба», видовження кормового і носового закінчення, більший діаметр міцного і легкого корпусів, Міцний корпус і міжвідсічні переборки були виготовлені зі сталі з більшою межею текучості. Поверхня човна покрита акустично-маскуючим матеріалом (гумою).
Енергетичне обладнання
Двовальна ядерна установка (два водо-водяні реактори потужністю 90 МВт, дві паротурбіни потужністю 20 000 к.с.), два турбогенератори потужністю 3000 кВт, два дизель-генератори потужністю 3000 кВт, два допоміжні двигуни для носового і кормового кермування потужністю 460 кВт. Були встановлені гвинти з покращеними гідроакустичними характеристиками, також набіжний потік води вирівнюється встановленим спеціальним пристроєм.
Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання
РЛС ОНЦ, пасивна низькочастотна ГАС, буксирувана ГАС «Піраміда», гідролокатор, комплекси радіо електронного пошуку і розвідки, оптико-електронний комплекс, радіо-супутникова й інерційна навігаційні системи, системи супутникової і ДХ/СДХ зв'язку (дві буксирувані антени).
На човнах проєкту 667БДРМ встановлена навігаційна система «Тобол-М» і система зв'язку «Молнія ЛМ1» або МС2, астрокоректор «Волна», низькочастотний ГАК МГК-520 «Скат», перископ МТ-70-8. Радар МРК—50 «Каскад», МРП-21А «Залів-Р» (NATO: Brick Pulp)
Озброєння
Основне: 16 шахтні ПУ РБ (комплекс Д-9РМ, ракети Р-29РМ або Р-29РМУ2 «Синева», (договірне позначення РСМ-54, натовське SS-N-23 «Skiff»). Ці ракети стали останніми рідинними МБР на флоті СРСР і РФ. Пуск ракет може здійснюватися з глибин до 55 м, при швидкості 6-7 вузлів (11-13 км/год). Усі ракети можуть запускатися випалом, тобто з проміжком в часі у 14 сек між запуском ракет. Такий запуск усіх ракет був вперше випробуваний на ракетоносії К-407 «Новомосковськ» у 1991 році.
У жовтні 2011 року успішно завершилося випробовування модифікації ракети Р-29РМУ2.1 «Лайнер». Де була вдосконалена система подолання протиракетної оборони й забезпечена здатність нести 12 ядерних блоків малого класу.
Допоміжне: ракетно-пусковий комплекс «Водопад», 4 носових ТА калібру 533 мм (18 торпед СЕТ-65 і ТЕСТ-71М);
Ракетоносій призначений для завдання ракетних ударів по великих військово-промислових об'єктах ворога. Носій — триступенева рідиннопаливна балістична ракета РСМ-54 (дальність 8300 км, 4-10 боєголовок) з підвищеною точністю наведення. Для ближнього бою (до 20 км) використовуються самонаведені електричні та телекеровані електричні торпеди (з самонаведенням). Для бою до 120 км є ракетно-пусковий комплекс «Водопад», здатний нести ядерний заряд потужністю 100 кілотонн, або торпеду.
Ремонти і модернізації
БС-64 перебуває на переобладнанні, інші човни проходять або пройшли середній ремонт і модернізацію на заводі «Зірочка» в Сєвєродвінську.
Інциденти
6 серпня 1989 року підводний човен К-84 «Єкатеринбург» проєкту 667БДРМ «Дельфин» під час операції «Бегемот-1» здійснив першу спробу пуску повним залпом з 16 ракет. Однак, через вибух ракети в пусковій установці спроба виявилась невдала. Вибухова хвиля пошкодила трубопроводи та спричинила витік гідравлічної рідини, через яку сталось коротке замикання в електричних ланцюгах. З рештою, човен вдалось підняти на поверхню, де була зроблена друга, також невдала, спроба ракетних пусків[1].
Друга спроба, уже вдала операція «Бегемот-2» відбулась на човні К-407 «Новомосковськ» 6 серпня 1991 року. У Баренцевому морі, з глибини 50 метрів, з інтервалом близько 10 секунд, було випущено всі 16 ракет в бік полігону Кура на Камчатці. Лише дві ракети мали інертні бойові частини, решта 14 самознищились після досягнення максимальної висоти[1].
29 грудня 2011 року на борту К-84 «Єкатеринбург» відбулася велика пожежа.
Бойове використання
Сучасний статус і перспективи
Всього було побудовано 7 субмарин цього проєкту, 6 із них перебувають у складі ВМФ РФ і одна перебуває на переобладнанні. Ще дві перебувають на ремонті і модернізації. Служба тих ПЧ продовжиться принаймні до 2025—2030 року.
Оцінка проєкту
Сьогодні ці човни є основою ракетоносного підводного флоту РФ, бо човни проєкту 667БДР «Кальмар» знімаються з озброєння, ракетоносії проєкту 955 «Борей» ще не увійшли в склад флоту, а три човни проєкту 941 «Акула», що ще залишилися, перебувають в небоєздатному стані через відсутність балістичних ракет для встановленого на них пускового комплексу.
Ю. И. Александров, А. Н. Гусев. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI века. Справочник. Часть I. Подводные лодки. СПб 2000.
Осипенко, Л.; Жильцов, Л.; Мормуль, Н. Атомная подводная эпопея. Подвиги, неудачи, катастрофы. Издательство: М.: А/О «Боргес»
Ю. В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945—1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7.
Справочник «Подводные лодки России», том IV, часть 1, 1ЦНИИ МО РФ (кораблестроения ВМФ), ЦКБ «Рубин», СПБ, 1996 год.
Norman Polmar und Kenneth J. Moore: Cold War submarines: the design and construction of U.S. and Soviet submarines, 1945—2001. Potomac Books Inc., 2003, ISBN 978-1574885941 (englisch)
CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha: Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 — Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha: Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.
Jan Radziemski, «Hiroszima» i jej siostry. Historia atomowych okrętów podwodnych projektu 658 w: Okręty Wojenne nr 6/2003, ISSN 1231-014X