Ігор Шимечко народився у Львові, де й почав займатися важкою атлетикою у 11-річному віці. Змінивши декілька атлетичних клубів, Ігор врешті-решт перейшов у 2000 році до спортивної школи «Локомотив» разом зі своїм тренером Романом Новицьким. Незабаром наставник Шимечка залишив спорт і новим тренером хлопця став Ярослав Мартинюк.
У 2008 році вже на дорослому чемпіонаті Європи в Італії Ігор показав другий результат у ривку (196 кг), однак його показник у поштовху (218 кг) був лише восьмим, що призвело до підсумкової шостої позиції у загальному заліку[2]. Втім, лічені місяці, що лишалися до початку Олімпійських ігор у Пекіні, пішли українському спортсмену на користь — на головних змаганнях чотириріччя Шимечку вдалося показати значно кращі результати, довівши сумарний показник до 433 кг (201+232)[3]. Цього виявилося достатньо для почесного 5 місця.
2009 рік виявився для Ігора Шимечка багатим на досягнення — спочатку він доволі впевнено переміг на Чемпіонат Європи у Бухаресті, випередивши найближчих конкурентів аж на 15 кг у сумі з результатом 433 кг (203+230)[4]. А потім, дещо збавивши оберти, додав до свого доробку «бронзу» Чемпіонату світу у Кореї (у ривку Ігор показав найкращий результат — 202 кг, а ось у поштовху його показники виявилися знову не надто великими — лише 225 кг)[5].
У 2011 році на Чемпіонаті Європи у Казані український важкоатлет посів почесне друге місце, пропустивши вперед лише росіянина Дмитра Лапікова. Втім, результат Ігора, порівняно з його попередніми показниками, був аж надто скромним — 412 кг (195+217)[6]. Однак на початку 2012 року стало відомо, що допінг-проба російського атлета на змаганнях виявилася позитивною, тож його було позбавлено золотої медалі, а звання чемпіона перейшло до Шимечка[7].