Населення Сирії. Чисельність населення країни 2014 року становила 17,064 млн осіб (65-те місце у світі)[1]. Близько 21 тис. єврейських поселенців мешкає на окупованих 1967 року Ізраїлем Голанських висотах. Чисельність сирійців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 22,17 ‰ (74-те місце у світі), смертність — 4 ‰ (208-ме місце у світі), природна депопуляція — 0,16 % (213-те місце у світі) .
Середній вік населення Сирії становить 24,1 року (161-ше місце у світі): для чоловіків — 23,7, для жінок — 24,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,69 року (114-те місце у світі), для чоловіків — 72,31 року, для жінок — 77,21 року[1].
Сирія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 57,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,37 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Халеб — 3,562 млн осіб, Дамаск (столиця) — 2,566 млн осіб, Хомс — 1,641 млн осіб, Хама — 1,237 млн осіб, Латтакія — 781,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив -19,79 ‰ (220-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2014 рік, в країні постійно перебуває 526,74 тис. палестинських біженців, та невизначена кількість з Іраку. Через тривалу громадянську війну від 2011 року, більше 4,8 млн громадян держави шукають притулку в Єгипті, Іраці, Йорданії, Лівані, Туреччині[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, в самій країні налічується 6,56 млн внутрішньо переміщених осіб[1].
У країні мешкає 160 тис. осіб без громадянства, переважно курдів і палестинців, що позбавлені права голосувати, володіти землею, обіймати державні посади[1].
Рівень письменності 2015 року становив 86,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 91,7 % — серед чоловіків, 81 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 5,1 % ВВП країни, станом на 2009 рік (70-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 9 років (станом на 2013 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,46 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,3 % ВВП країни (176-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 15,61 ‰ (103-тє місце у світі); хлопчиків — 17,95 ‰, дівчаток — 13,13 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 68 випадків на 100 тис. народжень (87-ме місце у світі)[1].
2014 року було зареєстровано 9 тис. хворих на СНІД (121-ше місце в світі), це 0,01 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (132-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (110-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 21,6 % (41-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 10,1 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 92,3 % населення в містах і 87,2 % в сільській місцевості; загалом 90,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 96,2 %, в сільській місцевості — 95,1 %, загалом по країні — 95,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 16,76 км³ на рік, або 867,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 9 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 88 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне положення
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 70 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 63,1 %; частка осіб похилого віку — 6,9 %, або 14,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 82,5 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[1].
Станом на 2013 рік, в країні 1,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 96 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 81 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,116 млн унікальних інтернет-користувачів (71-ше місце у світі), що становило 30 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,798 млн осіб (95-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 17 %; промисловість і будівництво — 16 %; сфера послуг — 67 % (станом на 2008 рік)[1]. 192,91 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (4 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 57,7 % працездатного населення, 2013 року — 49,7 % (203-тє місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 35,8 %, серед юнаків — 26,6 %, серед дівчат — 71,1 % (58-ме місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Сирия // Страны и народы. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия / Редкол. : Н. И. Прошин (отв. ред.), И. А. Дементьев и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.