Перший священник УПЦ (МП) на Херсонщині, що перейшов до ПЦУ; перший клірик РПЦ, висвячений у єпископа в Православній церкві України; а також перший єпархіальний єпископ, висвячений після Об'єднавчого собору.
Народився в сім'ї військовослужбовця. Служба батька проходила на Західній Україні, в Івано-Франківській області, де і пройшли шкільні роки з 1976 по 1986. Закінчив школу із золотою медаллю, брав участь в республіканських олімпіадах з математики.
У 1986 році вступив до Московського фізико-технічного інституту, який у 1992 році закінчив з червоним дипломом і рекомендацією продовжити навчання в аспірантурі. З 1988 року, по завершенні військової служби батька, сім'я повернулася на Херсонщину. По закінченні МФТІ у 1992 році, повернувся до Херсона та ніс послух іподиякона у тоді ще єпископа Херсонського і ТаврійськогоІларіона (Шукала).
15 серпня1993 року, єпископом Іларіоном, був висвячений у диякона, а 27 лютого1994 року — ним же в сан священника. Для отримання духовної освіти навчався у Київській духовної семінарії, диплом якої отримав в 1997 році. В Херсонській єпархії вів канцелярію та був секретарем єпархії. З 1997 по 2003 рік перебував у клірі Донецької єпархії УПЦ (МП), де служив у кафедральному соборі, був завідувачем канцелярії і особистим секретарем митрополита Іларіона (Шукала). В 2005 році повернувся в Херсонську єпархію, де з 2007 року до початку 2019 року служив в Свято-Духівському кафедральному соборіУПЦ (МП). Певний час був речником митрополита Херсонського і Таврійського Іоана (Сіопка).
24 лютого 2019 року звернувся до Управління Херсонської єпархії з проханням про приєднання до Православної церкви України.[2] З того часу служив у Стрітенському соборі біля архієпископа Даміана і обіймав посаду прес-секретаря єпархії.
19 листопада, у зв'язку з необхідністю та враховуючи побажання тимчасово керуючого Херсонською єпархією архієпископа Климента (Куща), архієпископа на спокої Даміана (Замараєва), колишнього Херсонського і Таврійського, а також звернення духовенства Херсонської єпархії, Священний Синод ухвалив рішення про обрання вікарного архієрея Херсонської єпархії з титулом «Генічеський». Таємним голосуванням було обрано ігумена Никодима.
21 серпня2020 рішенням Священного синоду владику Никодима було обрано єпископом Херсонським і Таврійським, керуючим Херсонською єпархією Православної Церкви України.[4]
На початку повномасштабного вторгнення перебував у Олешках біля літньої матері. Декілька разів пробував виїздити на вільну Україну, але москалі розвертали його назад без пояснень. 23 червня2023 будинок владики затопило внаслідок підриву Каховської ГЕС. 13 липня 2023 року зміг виїхати з окупованих Олешок через Маріуполь, Росію, Естонію та Польщу. 19 липня2023 прибув з мамою до Києва.[5]