Тім Бернерс-Лі народився в Лондоні (Англія). Його батьки, Конвей Бернерс-Лі та Мері Лі Вудс були математиками і працювали над створенням «Manchester Mark 1», одного з перших комп'ютерів. Тім навчався (1969—1973) в престижній школі Емануель (англ.Emanuel School) в передмісті Лондона Вондзверті, потім у Королівському коледжі в Оксфорді. Там він склав свій перший комп'ютер на базі мікропроцесораM6800 з телевізором замість монітора. Одного разу Тім і його друг були спіймані при проведенні хакерських дій, за що вони були позбавлені права користуватися університетськими комп'ютерами[7].
Після закінчення з відзнакою (англ.first-class honours) Оксфордського університету в 1976 році за спеціальністю «фізика» Бернерс-Лі поступив на роботу в компанію «Plessey Telecommunications Ltd» у графстві Дорсет, де пропрацював два роки, займаючись головно системами розподілених транзакцій, засобами розсилання повідомлень та технологіями штрих-кодування.
У 1984 році він отримав стипендію в CERN і зайнявся там розробкою розподілених систем для збору наукових даних. У цей час він працював над системою «FASTBUS» і розробив свою систему RPC (англ. Remote Procedure Call, віддалений виклик процедури).
У 1989 році, працюючи в CERN над внутрішньою системою обміну документів ENQUIRE, Бернерс-Лі запропонував глобальний гіпертекстовий проєкт, нині відомий як Всесвітнє павутиння. Проєкт було затверджено і реалізовано.
З 1991 по 1993 рік Тім Бернерс-Лі продовжував роботу над Всесвітнім павутинням. Він збирав відгуки від користувачів і координував роботу Павутиння. Тоді він вперше запропонував для широкого обговорення свої перші специфікації URI, HTTP і HTML.
Массачусетський технологічний інститут
Ця робоча станція марки NeXTcube була першим вебсервером. Нею користувався Тім Бернерс-Лі. Зараз вона експонується в музеї CERN, кантон Женева (Швейцарія)
У 1994 році Бернерс-Лі перейшов працювати на кафедру «3Com» в Лабораторії інформатики Массачусетського технологічного інституту[8]. Він і зараз є там провідним дослідником і обіймає посаду «засновника». Після злиття Лабораторії інформатики з Лабораторією штучного інтелекту в МТІ утворилася Лабораторія інформатики і штучного інтелекту (CSAIL).
У 1994 році він заснував Консорціум Всесвітньої павутини при Лабораторії інформатики МТІ. Відтоді і до сьогодні Тім Бернерс-Лі очолює цей консорціум. Консорціум займається розробкою і впровадженням стандартів для Інтернету. Консорціум ставить перед собою завдання повністю розкрити потенціал Всесвітньої павутини, поєднуючи стабільність стандартів з їхнью швидкою еволюцією.
У червні 2009 року прем'єр-міністр Великої Британії Гордон Браун призначив Бернерса-Лі радником при кабінеті міністрів. На цій посаді він протягом шести місяців займався питаннями поширення відкритої урядової інформації. За підсумками цієї роботи на початку 2010 року у Великій Британії розпочав роботу портал «data.gov.uk», на якому у відкритому доступі перебувають найрізноманітніші дані: від зведень погоди, які складаються державною метеорологічною службою Метеобюро, до статистики подій, інформації про транспортні потоки й бюджетні витрати.
Він взяв участь у церемонії відкриття Лондонської олімпіади, де сидів за своєю старою робочою станцією «NexSTcube» і передав з неї твіт «Це для кожного»[9].
Особисте життя
Бернерс-Лі був одружений двічі. Його першу дружину звали Джейн (англ.Jane), вони познайомилися під час навчання в Оксфордському університеті, одружилися відразу після його закінчення і спочатку працювали разом в компанії «Plessey Telecommunications Ltd»[10]. Зі своєю другою дружиною, програмістом Ненсі Карлсон (англ.Nancy Carlson), Бернерс-Лі познайомився під час роботи в CERN, вони одружилися у 1990 році і разом виховують двох дітей: дочку Еліс і сина Бена[11][12]. У дитинстві Бернерс-Лі був хрещений в англіканській церкві, але згодом відмовився від цієї релігії. Вже після винаходу World Wide Web він став прихожанином Унітаріансько-універсалістської церкви[10][11][12]. Бернерс-Лі любить відпочивати на природі, грає на піаніно та гітарі[10]. Зараз сер Тім мешкає в передмісті Бостона з дружиною і дітьми, часто буває в роз'їздах по всьому світу.
Винаходи
У 1989 році, працюючи в ЦЕРНі, Бернерс-Лі запропонував проєкт, відомий під назвою «ВсесВітня паВутина» (англ. World Wide Web, скорочено WWW). Проєкт мав на меті публікацію гіпертекстових документів, пов'язаних між собою гіперпосиланнями, що полегшило б пошук і консолідацію інформації. Проєкт Павутини був призначений для вчених ЦЕРНу й спочатку використовувався у внутрішній мережі центру. Для здійснення проєкту Тімом Бернерс-Лі спільно з його помічниками були розроблені ідентифікатори URI (і, як окремий випадок, URL), протокол HTTP і мову HTML. Ці технології покладено в основу сучасної Всесвітньої павутини. У період з 1991 до 1993 рік Бернерс-Лі удосконалив технічні специфікації стандартів й опублікував їх.
У рамках проєкту Бернерс-Лі розробив програмне забезпечення першого у світі вебсервера «httpd» і першого у світі гіпертекстового веббраузера, що називався «WorldWideWeb». Цей браузер був одночасно і WYSIWYG-редактором (англ. WYSIWYG від What You See Is What You Get, «що бачиш, те й отримаєш»), його розробка була розпочата в жовтні 1990 року, а закінчена в грудні того ж року. Програма працювала в середовищі «NeXTStep» і почала поширюватися по Інтернету влітку 1991 року.
Перший у світі вебсайт Бернерс-Лі створив за адресою http://info.cern.ch [Архівовано 5 січня 2010 у Wayback Machine.]. Тепер сайт зберігається в архіві [Архівовано 7 листопада 2010 у Wayback Machine.]. Цей сайт з'явився онлайн в Інтернеті 20 грудня 1990 року[13]. На цьому сайті описувалося що таке Всесвітня павутина, як встановити вебсервер, як роздобути браузер тощо. Цей сайт також був першим у світі інтернет-каталогом, тому що пізніше Тім Бернерс-Лі розмістив і підтримував там список посилань на інші сайти.
Книги
Головна літературна праця Бернерса-Лі — це книга «Плетучи павутиння: витоки та майбутнє Всесвітньої павутини» (англ. «Weaving the Web: Origins and Future of the World Wide Web», Texere Publishing, 1999, ISBN 0-7528-2090-7). У цій книзі він розповідає про процес створення Павутини, її концепції та своє бачення розвитку Інтернету. У цій основоположній праці автор говорить про кілька важливих принципів:
Можливість редагувати інформацію Павутини не менш важлива, ніж можливість просто лазити по ній. У цьому сенсі Бернерс-Лі дуже розраховує на концепцію WYSIWYG, хоча Wiki — це теж крок у потрібному напрямку.
Комп'ютери можуть бути використані для «фонових процесів», які допомагають людям працювати спільно.
Кожен аспект Інтернету повинен працювати як павутина, а не як ієрархія. У цьому сенсі дуже неприємним винятком є система імен доменів (англ.Domain Name System, DNS), керована організацією ICANN.
Вчені-комп'ютерники несуть не тільки технічну відповідальність, але й моральну.
Ще одна книга Бернерса-Лі називається «Прядучи семантичну павутину: повне розкриття потенціалу Всесвітньої павутини» (англ. «Spinning the Semantic Web: Bringing the World Wide Web to Its Full Potential», The MIT Press, 2005, ISBN 0-262-56212-X). У цій книзі він розкриває концепцію семантичної павутини, в якій він бачить майбутнє Інтернету.
Семантична павутина — це надбудова над Всесвітньою павутиною, яка покликана зробити розміщену в мережі інформацію зрозумілішою для комп'ютерів. При цьому кожен ресурс людською мовою був би забезпечений описом, зрозумілим комп'ютеру. Семантична павутина відкриває доступ до чітко структурованої інформації для будь-яких додатків, незалежно від платформи і незалежно від мов програмування. Програми зможуть самі знаходити потрібні ресурси, класифікувати дані, виявляти логічні зв'язки, робити висновки і навіть ухвалювати рішення на основі цих висновків.
Звання
Тім Бернерс-Лі під час онлайн-інтерв'ю, 18 листопада 2005
У 1999 році був уведений журналом «Time magazine» до списку «Time 100: Герої та кумири XX століття» (англ.TIME 100: Heroes & Icons of the 20th Century[16].
16 липня 2004 королева Великої Британії Єлизавета II надала йому звання командора Ордену й посвятила в лицарі за «службу на благо глобального розвитку Інтернету»[18][19].
У 2005 був проголошений видатним британцем 2004 року за свої досягнення та за «прояв основних британських рис характеру»[20].
13 червня 2007 року Бернерс-Лі отримав Орден Заслуг і став одним із 24 його членів, отримавши право використовувати додаток 'O.M.' після прізвища[21].
Медаль прогресу й почесне членство від Королівського фотографічного товариства як знак признання винаходу, дослідження, публікації або іншої форми внеску в науку, результатом якої став суттєвий прогрес в науковому чи технічному розвитку фотографії або засобів подання зображень у широкому розумінні слова (2003)[37];
↑Quittner, Joshua (29 березня 1999). Tim Berners Lee—Time 100 People of the Century. Time Magazine. Архів оригіналу за 15 серпня 2007. Процитовано 20 червня 2015. He wove the World Wide Web and created a mass medium for the 21st century. The World Wide Web is Berners-Lee's alone. He designed it. He loosed it on the world. And he more than anyone else has fought to keep it open, nonproprietary and free.(англ.)