У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
П'ю .
Флоренс П'ю (англ. Florence Pugh ; 3 січня 1996 (19960103 ) , Оксфорд , Англія , Велика Британія ) — британська акторка, співачка та авторка пісень. Дебютувала в кіно в 2014 році в драматичному фільмі «Падіння» . У 2016 році здобула визнання за головну роль молодої нареченої в незалежній драмі «Леді Макбет» , здобувши Премію британського незалежного кіно , а також отримала схвальні відгуки за головну роль у мінісеріалі Маленька барабанщиця (2018).
Кар'єрний прорив П'ю відбувся у 2019 році, коли вона зіграла реслерку Пейдж у біографічному спортивному фільмі «Боротьба з моєю родиною» , зневірену американку у фільмі жахів «Сонцестояння» та Емі Марч у драматичному фільмі «Маленькі жінки» . За останню роль була номінована на премію «Оскар» і премію BAFTA . На Каннському кінофестивалі 2019 року П'ю здобула нагороду «Відкриття року» .
Виконує роль Олени Бєлової в кінематографічній франшизі Marvel , починаючи з фільму «Чорна вдова» (2021). В 2022 році знялася в трилері «Не хвилюйся, серденько» і драмі «Диво» , а також озвучила Золотоволоску в мультфільмі «Кіт у чоботях: Останнє бажання» . Також зіграла Джин Татлок у біографічному фільмі Крістофера Нолана «Оппенгеймер» (2023), її найкасовішому фільмі, та принцесу Ірулен у картині «Дюна: Частина друга» Дені Вільнева (2024).
Життєпис
Ранні роки
Народилася в Оксфорді , Велика Британія , у родині ресторатора Клінтона П'ю[ 2] і танцюристки Дебори Мекін[ 3] . Має старшу сестру Арабеллу, яка працює акторкою в Лондоні , брата Тобі Себастіана , відомого роллю в серіалі «Гра престолів» , та молодшу сестру Рафаелу[ 4] . З 3 до 6 років Флоренс жила в Андалусії , Іспанія [ 3] . Навчалася спочатку в школі для дівчат Вічвуд, а потім у Школі Святого Едуарда[ 5] .
Перші ролі (2014—2018)
Ще навчаючись у шостому класі , П'ю отримала свою дебютну роль у драматичному фільмі «Падіння» 2014 року, втіливши підлітку разом із Мейсі Вільямс [ 6] [ 7] . Ця роль привернула увагу кінокритики: її було номіновано на премії Лондонського кола кінокритиків і Лондонського кінофестивалю . У вересні 2015 Флоренс приєдналася до акторського складу стрічки «Леді Макбет» — екранізації нарису Миколи Лєскова [ 8] . У 2016 вона була залучена в драматичний кримінальний серіал «Марчелла». Того ж року в Шотландії почались зйомки горору «Тиша», де П'ю виконувала головну роль[ 9] . Окрім того, акторка знімалася в трилері «Пасажир»[ 10] .
У 2017 стало відомо, що П'ю отримала головну роль Пейдж у комедійній драмі Стівена Мерчанта про життя відомої британської реслерки[ 11] . Того ж року повідомили, що вона зіграє у фільмі Девіда Макензі, у якому також знімається Кріс Пайн [ 12] . У липні 2018 року стало відомо, що П'ю отримала роль у фільмі «Сонцестояння» [ 13] .
Кар'єрний прорив і визнання (з 2019)
У 2019 році Флоренс П'ю отримала міжнародне визнання, знявшись у трьох відомих фільмах[ 14] [ 15] . Першим стала комедійна драма «Боротьба з моєю родиною» , в якій вона втілила рестлерку Пейдж . Прем'єра картини відбулася на кінофестивалі «Санденс» і була позитивно сприйнята[ 16] . Джеффрі Макнаб із The Independent писав, що П'ю виглядає абсолютно переконливо в ролі реслерки і продемонструвала той же неохайний гламур і самопринижуючий гумор, що і Пейдж у реальному житті[ 17] . Потім П'ю зіграла в хорорі Арі Астера «Сонцестояння» , сюжет якого розгортається навколо американської пари (П'ю і Джек Рейнор ), що вирушає в подорож до Швеції, де стикається із загадковим культом[ 18] . Критика оцінила образ П'ю, Девід Едельштейн із Vulture назвав його «дивовижно яскравим»[ 19] [ 20] .
Останнім фільмом 2019 року за участю П'ю стала історична драма Ґрети Ґервіґ «Маленькі жінки» , екранізація однойменного роману Луїзи Мей Олкотт . П'ю зіграла Емі Марч і розповідала, що її героїня перебуває у приємному становищі через те, що не знає, як упоратися зі своїми емоціями[ 21] . Фільм отримав визнання критики й зібрав у прокаті 209 мільйонів доларів[ 22] [ 23] . Журналіст The Hollywood Reporter Девід Руні хвалив П'ю за гумор, норовливість і те, як вона справляється з хитрими протиріччями героїні[ 24] . За цю роль П'ю отримала номінації на BAFTA та «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану [ 22] [ 25] .
В 2021 році П'ю зіграла шпигунку Олену Бєлову у фільмі Кінематографічного всесвіту Marvel «Чорна вдова» [ 26] . За словами акторки, фільм був присвячений тому, як дівчат крадуть з усього світу[ 27] . Картина отримала позитивні відгуки критики, яка хвалила гру П'ю[ 28] [ 29] . На думку оглядачки BBC Culture Карін Джеймс, П'ю зробила Бєлову яскравою особистістю у фільмі, більш живою, ніж багато екшн-героїнь[ 30] . У тому ж році П'ю знову втілила Олену Бєлову в мінісеріалі Disney+ «Соколине око» [ 31] .
У 2022 році П'ю знялася в трилері Олівії Вайлд «Не хвилюйся, серденько» і драмі «Диво» , екранізації однойменного роману Емми Доног'ю [ 32] [ 33] . Прем'єра картини «Не хвилюйся, серденько» відбулася на 79-му Венеціанському кінофестивалі . За словами критики, гра П'ю перевершила фільм[ 34] . У фільмі «Диво» вона зіграла медсестру, яку відправляють розслідувати нібито надприродне релігійне диво[ 35] . Останнім фільмом 2022 року стала анімаційна стрічка DreamWorks «Кіт у чоботях 2: Останнє бажання» , в якій П'ю озвучила Золотоволоску . Мультфільм зібрав у прокаті понад 480 мільйонів доларів[ 36] [ 37] .
В 2023 році П'ю втілила дівчину, що вижила в автокатастрофі, у драмі Зака Браффа «Гарна людина» . Також «Гарна людина» стала першим продюсерським проєктом П'ю[ 38] . Замість того, щоб носити перуку, П'ю обстригла волосся для ролі[ 39] . Також акторка написала та виконала дві пісні «The Best Part» та «I Hate Myself», які стали саундтреками фільму[ 40] . У байопіку Крістофера Нолана «Оппенгеймер» з Кілліаном Мерфі в головній ролі П'ю зіграла членкиню Комуністичної партії США Джин Татлок [ 41] . За словами рецензента журналу Empire Дена Джоліна, П'ю витончено домінує у своїх сценах[ 42] . «Опенгеймер» зібрав у прокаті понад 958 мільйонів доларів і став найкасовішим фільмом у кар'єрі П'ю[ 43] .
В 2024 році вийшов науково-фантастичний фільм «Дюна: Частина друга» , продовження науково-фантастичного фільму 2021 року , в якому П'ю зіграла принцесу Ірулан [ 44] . Наступним проєктом за участі П'ю стане романтичний фільмі « Ми живемо в часі» , де вона виконає головну роль разом з Ендрю Гарфілдом [ 45] [ 46] . Заради ролі у фільмі акторка поголилася налисо[ 47] . Також вона зіграє Кеті Еймс в мінісеріалі за романом Джона Стейнбека «На схід від Едему» [ 48] . Окрім цього, у П'ю заплановані зйомки в науково-фантастичній стрічці «Доллі» та екранізації роману Ніти Проуз «Служниця»[ 49] [ 50] . П'ю повернеться до ролі Олени Бєлової у супергеройському фільмі від Marvel «Громовержці» , який має вийти в 2025 році[ 51] .
Образ
Флоренс П'ю відома стильними образами. Зокрема, модні журнали Harper's Bazaar і британський Vogue описали її вибір одягу як «сміливий», «зухвалий» та «унікальний»[ 52] [ 53] [ 54] [ 55] . На показі кутюрної колекції Valentino у 2022 році П'ю одягла прозору рожеву сукню, яка викликала негативну реакцію через неприкриті груди. У відповідь П'ю опублікувала в Instagram пост, ставши на захист свого вибору та свого тіла[ 56] . Через рік вона одягла іншу прозору сукню на захід Valentino[ 57] .
У 2019 році П'ю була включена до списку Forbes 30 Under 30 , до якого входять 30 найвпливовіших людей Європи у віці до 30 років[ 58] . У 2021 році журнал Time включив її до списку 100 Next, куди входять висхідні зірки і лідери-початківці у своїх областях[ 59] . В 2023 році Time включив П'ю до списку лідерів наступного покоління[ 60] . У 2022 році, за підсумками опитування аудиторії журналу Empire , вона була визнана однією з 50 найкращих акторів та акторок усіх часів. Журнал визнав П'ю однією з найкращих акторів свого покоління і обґрунтував її успіх тим, що вона здатна викликати емпатію до своїх персонажок[ 61] .
Особисте життя
З 2019 по 2022 роки П'ю зустрічалася з американським актором і режисером Заком Браффом [ 62] . Пара познайомилася під час зйомок короткометражки «Час, необхідний, щоб дістатися туди»[ 63] , режисером якої був Брафф[ 64] . Разом вони жили в Лос-Анджелесі[ 65] .
Інша діяльність
З 2013 по 2016 роки П'ю виконувала кавер-версії пісень під ім'ям Флоссі Роуз на YouTube[ 66] . П'ю заспівала зі своїм братом пісню «Midnight», що вийшла 15 травня 2021 року[ 67] . У 2020 році вона взяла участь у ініціативі Acting for a Cause , де наживо читала п'єсу Кеннета Лонергана «This Is Our Youth », щоб допомогти зібрати кошти для некомерційної організації Entertainment Industry Foundation в рамках боротьби з наслідками пандемії COVID-19 [ 68] .
П'ю на фестивалі San Diego Comic-Con у 2019 році
Фільмографія
Фільми
Телебачення
Рік
Українська назва
Оригінальна назва
Роль
2015
тф
Місто звуку
Studio City
Кет
2016
с
Марчелла
Marcella
Кара Томас (3 епізоди)
2018
тф
Король Лір
King Lear
Корделія
2018
с
The Little Drummer Girl
Чарміан "Чарлі" Росс (6 епізодів)
2020
с
Acting for a Cause
Джессіка Голдман (Епізод: "This is Our Youth")
2021
с
Соколине око
Hawkeye
Олена Бєлова (3 епізоди)
2022
с
Running Wild with Bear Grylls
у ролі самої себе (Епізод: "Florence Pugh")
Нагороди
Примітки
↑ а б https://www.zestvine.com/florence-pugh-british-actress/
↑ Georgina Campbell (10 грудня 2016). Double win for Oxford actress, Florence Pugh, as she celebrates with Sir Bob Geldof . Oxford Mail . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ а б Kaleem Aftab (27 квітня 2017). Florence Pugh: ‘Dying was not that bad’ . iNews . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ Vanessa Thorpe (23 квітня 2017). No link to the Bard … but this Lady Macbeth is just as deadly . The Guardian . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ Kate Muir (24 квітня 2015). Mass hysteria, pregnancy and fainting fits -- life at a girl's school . Stuff.co.nz . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ Hayes, Martha (6 жовтня 2018). Florence Pugh: 'You never see an unplucked brow in Hollywood' . The Guardian . Архів оригіналу за 20 October 2018. Процитовано 21 жовтня 2018 .
↑ Orr, Gillian (18 квітня 2015). 'After you left the room I said, Wow!': director Carol Morley and actress Florence Pugh on their haunting new film The Falling . The Independent . Архів оригіналу за 19 December 2015. Процитовано 26 грудня 2015 .
↑ Andreas Wiseman (22 вересня 2015). Florence Pugh, Cosmo Jarvis cast in 'Lady Macbeth' . Screen Daily . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ Jess Landry (2 липня 2016). Film Based on Eva Konstantopoulos’s ‘Hush’ Has Begun Shooting in Scotland . Horror World . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ Tim Masters (28 квітня 2017). Lady Macbeth: Florence Pugh on her killer first lead role . BBC . Процитовано 12 вересня 2017 .
↑ Catherine Shoard (8 лютого 2017). Stephen Merchant to direct Dwayne Johnson in female wrestling drama . The Guardian . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ James White (7 серпня 2017). Lady Macbeth's Florence Pugh On For Outlaw King . Empire . Процитовано 14 вересня 2017 .
↑ Kroll, Justin (30 липня 2018). Florence Pugh Lands Female Lead in 'Hereditary' Director Ari Aster's Next Film . Variety . Процитовано 30 липня 2018 .
↑ Amanda Lee Myers (16 грудня 2019). 2019 Breakthrough Entertainer: Florence Pugh owns the year (англ.) . Ассошиэйтед Пресс . Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Anthony D'Alessandro (5 грудня 2019). How To Hit A Grand Slam: Florence Pugh On Her Banner Roll 'Fighting With My Family', 'Midsommar', 'Little Women' & 'Black Widow' . Deadline Hollywood (англ.) . Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Tom Brueggemann (17 лютого 2019). 'Fighting With My Family' Breaks Out of Sundance at Specialty Box Office . IndieWire (англ.) . Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Geoffrey Macnab (1 березня 2019). Fighting with My Family review: Far more gripping than its subject matter might suggest . The Independent (англ.) . Архів оригіналу за 3 березня 2019. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Mark Olsen (3 липня 2019). 'Midsommar' explained: The filmmakers unpack the sex, rituals and shocking ending . Los Angeles Times (англ.) . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Campbell, Christopher (19 червня 2019). Midsommar First Reviews: Florence Pugh Goes Full Toni Collette in Ari Aster's Gory, Surreal, Divisive Second Film . Rotten Tomatoes . Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 15 липня 2021 .
↑ Edelstein, David (19 червня 2019). Ari Aster's Midsommar Is an Ambitious, Blurry Horror Trip . Vulture . Архів оригіналу за 19 червня 2019.
↑ Kate Erbland (19 грудня 2019). 'Little Women': Florence Pugh Turned the Brat Into the Film's Breakout Heroine . IndieWire (англ.) . Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ а б Christi Carras (9 лютого 2020). The only Oscar 'Little Women' won was for costume design . Los Angeles Times (англ.) . Архів оригіналу за 10 лютого 2020. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Jordan Moreau (21 червня 2020). 'Little Women' Crosses $100 Million at the International Box Office . Variety (англ.) . Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ David Rooney (25 листопада 2019). 'Little Women': Film Review . The Hollywood Reporter (англ.) . Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Alex Ritman (6 січня 2020). 'Joker' Leads BAFTA 2020 Nominations . The Hollywood Reporter (англ.) . Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Emma Specter (3 грудня 2019). The 'Black Widow' Trailer Proves Florence Pugh Has the Range . Vogue (англ.) . Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Black Widow: Scarlett Johansson, Florence Pugh on the gritty prequel unlike any other Marvel movie . GamesRadar (англ.) . 4 червня 2021. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Christopher Campbell (29 червня 2021). Black Widow First Reviews: A Thrilling Spy Movie Absolutely Worth the Wait . Rotten Tomatoes (англ.) . Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Clayton Davis (1 липня 2021). Can Florence Pugh's 'Black Widow' Performance Earn an Oscar Nod? . Variety (англ.) . Архів оригіналу за 1 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Caryn James (29 червня 2021). Black Widow: the least Avenger-like movie in the series . BBC Culture (англ.) . Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Jacob Stolworthy (10 грудня 2021). Hawkeye: Florence Pugh hits out at Marvel fan who 'complained' about her posts . The Independent (англ.) . Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Nick Romano (4 березня 2021). Don't Worry Darling drops first look at Florence Pugh, Harry Styles film . Entertainment Weekly (англ.) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Naman Ramachandran (12 серпня 2021). Florence Pugh's 'The Wonder': First Look for Netflix Film Revealed . Variety (англ.) . Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Don't Worry Darling: Critics mixed as Olivia Wilde film with Harry Styles premieres (англ.) . BBC News . 6 вересня 2022. Архів оригіналу за 6 вересня 2022. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Kevin Maher (7 жовтня 2022). The Wonder review — Florence Pugh is the wonder here . The Times (англ.) . Архів оригіналу за 1 листопада 2022. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Rosy Cordero (14 березня 2022). 'Puss In Boots: The Last Wish' Sets Salma Hayek Pinault Return; Harvey Guillén, Florence Pugh & Olivia Colman Among New Cast . Deadline Hollywood (англ.) . Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Florence Pugh . The Numbers (англ.) . Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023 .
↑ Samantha Bergeson (15 грудня 2022). 'A Good Person' Trailer: Florence Pugh Grieves with Guilt in Zach Braff's Family Drama . IndieWire (англ.) . Архів оригіналу за 20 грудня 2022. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Carly Thomas (25 березня 2023). Florence Pugh Says She Chopped Off Her Own Hair for 'A Good Person': "Found it Really Liberating" . The Hollywood Reporter (англ.) . Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Ben Beaumont-Thomas (24 березня 2023). Florence Pugh releases first songs as singer-songwriter . The Guardian (англ.) . Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Zoe Guy (19 грудня 2022). Oppenheimer Trailer, Cast, Release Date: Everything We Know . Vulture (англ.) . Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Dan Jolin (19 липня 2023). Oppenheimer Review . Empire (англ.) . Архів оригіналу за 21 липня 2023. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Florence Pugh . The Numbers (англ.) . Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023 .
↑ Michaela Zee (12 грудня 2022). 'Dune: Part 2' Wraps Filming, Timothée Chalamet Announces . Variety (англ.) . Архів оригіналу за 11 січня 2023. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Justin Kroll (14 березня 2023). Florence Pugh And Andrew Garfield To Star In 'We Live In Time' For StudioCanal And Sunny March . Deadline Hollywood (англ.) . Архів оригіналу за 4 квітня 2023. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Бондарева, Алина (9 травня 2023). Ендрю Гарфілд зіграє Карла Сагана у фільмі Voyagers - подробиці . ПроШоКіно (укр.) . Процитовано 23 березня 2024 .
↑ Florence Pugh Shaved Her Head for the 2023 Met Gala Red Carpet . Elle (англ.) . 2 травня 2023. Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Justin Kroll (21 червня 2022). Florence Pugh To Star In 'East Of Eden' Series For Netflix . Deadline Hollywood (англ.) . Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 27 липня 2023 .
↑ Justin Kroll (10 лютого 2021). Apple TV+ Lands Hot Package 'Dolly' With Florence Pugh On Board To Star . Deadline Hollywood (англ.) . Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Etan Vlessing (16 грудня 2020). Florence Pugh to Star in Universal's 'The Maid' . The Hollywood Reporter (англ.) . Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Anthony D'Alessandro (9 листопада 2023). Marvel's 'Deadpool 3' Moves To July 2024 & 'Captain America: Brave New World' To 2025 As Disney Shakes Up Schedule Due To Actors Strike . Deadline Hollywood (англ.) . Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 13 січня 2024 .
↑ Florence Pugh wore micro-shorts on the Oscars red carpet . Harper’s Bazaar (ут) . 13 березня 2023. Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Alice Cary (3 січня 2023). Visual Proof That Florence Pugh Has The Most Fun On The Red Carpet . British Vogue (ут) . Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Bianca London (6 березня 2023). Florence Pugh wore a totally sheer Valentino skirt and it's her best look yet . Glamour (англ.) . Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Daisy Murray (28 квітня 2023). Florence Pugh's Style: Florence Pugh's Best Red Carpet Moments . Elle (англ.) . Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Vanessa Friedman (26 квітня 2023). Florence Pugh on Her First Met Gala and the Truth About Brand Ambassadorships . The New York Times (англ.) . Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Carolyn Twersky (6 липня 2023). Florence Pugh Wore Yet Another Completely Sheer Gown to the Valentino Couture Show . W (англ.) . Архів оригіналу за 5 липня 2023. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Blair, Olivia (12 лютого 2019). Lily James, Jodie Comer and Letitia Wright named among the most game-changing under 30-year-olds in Europe . Harper's Bazaar . Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 6 січня 2020 .
↑ Lena Headey (17 лютого 2021). 2021 Time100 Next: Florence Pugh . Time (англ.) . Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 31 липня 2023 .
↑ Eliana Dockterman (23 травня 2023). Florence Pugh Might Just Save the Movie Star From Extinction . Time (англ.) . Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Ben Travis; Sophie Butcher; Nick De Semlyen; James Dyer; John Nugent; Alex Godfrey; Helen O’Hara (20 грудня 2022). Empire's 50 Greatest Actors of All Time List, Revealed . Empire (англ.) . Архів оригіналу за 29 грудня 2022. Процитовано 29 липня 2023 .
↑ Andrea Cuttler (16 серпня 2022). Florence Pugh Is Just Being Honest . Harper's Bazaar (англ.) . Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 28 липня 2023 .
↑ Emily Kirkpatrick (4 січня 2022). Zach Braff Says He's "So Lucky to Know" Florence Pugh in 26th Birthday Tribute . Vanity Fair (англ.) . Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 28 липня 2023 .
↑ Alyssa Morin (3 квітня 2019). See Zach Braff's Comical Take on Social Media Influencers in New Short Film (англ.) . E! . Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 28 липня 2023 .
↑ Alexia Fernandez (9 квітня 2020). A Timeline of Florence Pugh and Zach Braff's Relationship: From Just Friends to Defending Their Love . People (англ.) . Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 28 липня 2023 .
↑ Alter, Rebecca (9 січня 2020). Before There Was Florence Pugh, There Was Acoustic YouTube Teen Flossie Rose . Vulture . Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 9 травня 2021 .
↑ Florence Pugh and Toby Sebastian team up on new single . BBC News . 15 травня 2021. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 31 травня 2021 .
↑ George, Doug (13 травня 2020). Oak Parker stages Zoom plays as COVID-19 benefits, casting Florence Pugh and more young Hollywood actors . Chicago Tribune . Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2020 .
Посилання
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Словники та енциклопедії Довідкові видання Нормативний контроль