Вперше засуджений (до 8 років) за українську пропаганду у 1916 році.
У 1917 році організував філію товариства «Просвіта» у селі Широке (Дніпропетровська область). Командир Гайдамацької сотні. Був заарештований німецько-автрійською владою, однак йому вдалось втекти.
Учасник антигетьманського повстання в Києві. У 1919 році член загону Іванова. Редактор газети «Повстанець». Став членом повстанкому Кривого Рогу в 1920 році. Розшукувався Криворізьким ЧК. У підпіллі з 1920 по 1923 роки.
У 1923 році очолював філію театра «Березіль» у Білій Церкві.
Заарештований у 1923 році, амністований до 10-ї річниці революції. Повторно заарештований за контакти з колишнім петлюрівським провідником Сірком-Скляром у 1928 році. В 1929 році засуджений до 3-х років Соловків. Вийшов по підписці.
У 1932 році працював в театрі «Жовтень» в Ленінграді. Цього ж року був засуджений на 5 років по справі Ленінградської філії УВО. Звільнений в 1937 році. Поїхав на Кавказ в місто Майкоп.
Андрій Авраменко 1940 року з'явився в Маріуполі. Член ОУН(б) з 1941 року. В 1941 році разом з Миколою Михайловичем Стасюком організував видання «Маріупільської газети». Українізував театр, був його директором. Двічі заарештований гестапо. У 1943 році висланий з Маріуполя німецькою владою. Жив у рідному Широкому.
У 1944 році заарештований СМЕРШом і засуджений до розстрілу в Маріуполі[1].
