Сапогів (Чортківський район)

село Сапогів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Борщівська міська громада
Код КАТОТТГ UA61060050180010806
Основні дані
Населення 876
Територія 3.493 км²
Густота населення 250.79 осіб/км²
Поштовий індекс 48769
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°43′48″ пн. ш. 26°05′09″ сх. д. / 48.73000° пн. ш. 26.08583° сх. д. / 48.73000; 26.08583Координати: 48°43′48″ пн. ш. 26°05′09″ сх. д. / 48.73000° пн. ш. 26.08583° сх. д. / 48.73000; 26.08583
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Вовківці-Турильче
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 48702, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Борщів, вул. Грушевського, 2
Карта
Сапогів. Карта розташування: Україна
Сапогів
Сапогів
Сапогів. Карта розташування: Тернопільська область
Сапогів
Сапогів
Мапа
Мапа

CMNS: Сапогів у Вікісховищі

Хресна дорога до церкви святого Миколая
Капличка на околиці

Сапогі́в — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада. Розташоване в центральній частині району. Було центром однойменної сільради.

Населення — 826 осіб (2007).

У Сапогові збереглися унікальні зразки давньої народної вишивки. У Сапогові — вхід до гіпсової печери Ювілейна.

Також є Сапогівський ботанічний заказник, зростають Сапогівські буки.

Географія

Вид на село з боку траси Т2002

Село розташоване на відстані 372 км від Києва, 98 км — від обласного центру міста Тернополя та 8 км від міста Борщів.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки скіфського часів

Перша писемна згадка — 1428 року. Є щонайменше дві версії походження назви села. Згідно з першою, за легендою тут проживали шевці, які шили взуття для потреб галицьких князів. Інша версія — назва села походить від слов'янського прізвища Сапог (Чобіт)[1]. Враховуючи ту обставину, що дана назва є класичним присвійним прикметником, найімовірніше вона походить від поширеного шляхетського прізвища СапѢга (Сапіга) з чергуванням звуків «і» та «о» за правилами української мови.

1704 року в Сапогові діяв загін опришків під проводом Пискливого.

Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші українські товариства, кооператива.

До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[2].

З 20 листопада 2020 р. належить до Борщівської міської громади[3].

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,89
молдовська 0,11

Пам'ятки

Пам'ятники

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1990), насипано символічну могилу УСС (1991), могилу на місці перепоховання вояків УПА (1993).

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, завод мінеральної води, торговельний заклад.

У жовтні 2016 року до села підведено газогін.[5]

Культура

Фольклор

У селі побутувала народна казка «Як горобчики гостювали». Під час фольклористичної експедиції у 1883 році її записав Іван Ляторовський. Поміщена у антології «Казки Західного Поділля» (1994, укладач — Петро Медведик).

1883 року Дмитро Шимчук записав ряд народних анекдотів у селі, зокрема "Парубок", "Шах", "Не віддана", "За що?", "Перекупка", "Яку сам власть мав, таку друrому дав", "Як чоловік умер через жону", "Жид сьвідком", "Брехун і підбрехун" поміщених відтак у "Етнографічному збірнику"[6].

Відомі люди

Народилися

Працювали

Душпастирював фольклорист о. Іван Ляторовський.

перебували

Примітки

  1. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 149.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Перша сесія Борщівської міської ради VIII скликання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.] // Борщівська міська рада, 25 листопада 2020 р.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 березня 2022.
  5.  Мешканці села Кривче Борщівського району відтепер мають можливість підвести газ до своїх осель на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 28 жовтня.
  6. Етноrрафічний з6ірник. Львів, 1899. Т. VI: Галицько-руські анекдоти. ст 25, 32, 53, 98, 125-126, 130-222, 320-324.

Література


Kembali kehalaman sebelumnya