Народився 24 серпня 1845 року в Тернополі. Початкову освіту здобував у Бережанах, Тернополі та Львові. Закінчив богословський факультет Львівського університету, здобувши ступінь доктора богослов'я. У 1867 році отримав священичі свячення і призначення до Коломиї на посаду вікарія. Згодом служив вікарієм у Львові в костелі св. Мартина, одночасно виконував обов'язки префекта в Малій семінарії. 1872 року звільнений з посади вікарія й іменований на заступника катехита в реальній школі у Львові, а в 1873 році після складення екзамену став дійсним катехитом у гімназії ім. Франца Йосифа у Львові[1].
8 липня 1874 року декретом Львівського митрополичого ординаріату латинського обряду номінований ректором Малої семінарії. У листопаді 1874 року став провізоричним доцентом пасторального богослов'я, в липні 1875 року — приватним доцентом. Від 6 травня 1876 року — надзвичайний професор, а від 25 травня 1880 року — звичайний професор. У 1884—1885 академічному році був ректором Львівського університету, крім того чотири рази професори богословського факультету обирали його деканом (1887/1888, 1892/1893, 1898/1899, 1899/1900). Здійснив паломництво до Святої Землі[2]. Завершив викладацьку кар'єру 13 лютого 1902 року.
Помер 17 березня 1902 року в Давос-Плац[3] (частина с. Давос у Швейцарії).
Нагороди і відзнаки
Почесний канонік Львівської митрополичої капітули латинського обряду[3],